Дзвінок до лікаря

  Ох і складна професія у лікаря, а особливо у лікаря-психіатра. Ні, коли ти ще на прийомі до поліклініки, то ще нічого. Подивишся у вічі відвідувачеві і бачиш жартує він чи ні. А зараз нове запровадили поради лікаря-психіатра по телефону. Анонімно. От і сиджу тут, відповідаю на дзвінки.
 - Вітаю. Це лікар-психіатр?
 - Так.
- Лікарю, допоможіть мені. Мені нудно.
– Цікаво… У вас усе гаразд на робота. Мене поважають товариші та цінує керівництво. Директор вітається вранці, з його заступником ми дружимо вже багато нема. Нудно.
- У вас є квартира?
– У нас затишна чотирикімнатна квартира, імпортні меблі, нудно.
- А у вас є машина?
– Є. Є і швейна, і пральна... А нещодавно я купив "Жигулі" і побудував гараж... Нудно.
- Тоді, моя вам порада. Посваріться з дружиною, лайте директора, розбийте машину, викиньте у вікно телевізора.
 Ось така розмова відбулася у мене з одним із тих, хто дзвонив приблизно тиждень два тому. А сьогодні він знову зателефонував.
- Лікарю, я вам дзвонив... Мені нудно...
- Так Так я пам'ятаю…
- Я виконав вашу пораду. Посварився з дружиною, вилаяв директора, вліпив ляпаса замі, викинув у вікно телевізор, розбив машину.
- Чудово! Чудово… Чудово! І як ваше самопочуття?
- Нудно…
- Ось, спробуй з таким поговори... Чи бачите йому нудно... Нудно. Мені може бути теж нудно цілий день поради давати. І нічого, сиджу і відповідаю… Ох-ох-ох… Нудно…

26.11.87