Пістон і Калина

Пістон і Каліна

“Як добре те, що смерті не боюсь я …”

В.Стус

Дійові особи.

Пістон - дух кота.

Калина - дух воїна.

Фетіда - нереїда.

Уявить собі невеликий скелястий острів розміром три - чотири майданчики для гри у футбол. Брудно зелений колір цьому шматочку суши, надавала пожухла трава, яка прикривала собою простір поміж руїнами, яки різко височать понад його плоскою поверхнею … жодного деревця. Не приживаються вони на мізерному ґрунті, продуваним зі всіх сторін. Ландшафт карлючили величезні вирви. Корабельна артилерія. Ніщо не може зрівнятися з нею у руйнівности. Крім великих ракет, безумовно. Або авіаційних бомб. Можливо, останні також працювали над новз’явленим пейзажем. Погляд випадкового спостерігача, якщо він, чудом з'явився б поруч, щоразу натикався б на розтерзані трупи із залишками військового однострою. Його шматини тремтіли на тілах понівечених бідолаг.

• Мрр. Нар-решті ти пр-роявився! Вже хвилюватися почав: не залишився й назавжди там, на веселці.
• Веселка не є дім, вона - дорога.
• Так. Мр-р. Боявся, що у її сьомих кольорах заблукав. Захопився колор-ритом.
• Куди мене йти? Тут мої друзі та єдина у світі жива істота, яка для мене найближча та й найдорожча - мій кіт Пістон. Де ми з ним не бували: і на коні і під конем! Не можу покинути. Нам разом ряст топтати.
• Пр-риємно чути. Ти правий: треба жити, якось треба жити …
• Чекай! Ти Дух Ліни …
• Фр-р! Не кажи мене про самок! Колись, у минулому,  ти багато бубнив у голос вірші, … деякі забути не можу. Мр-р. Зараз щось пам'ятаєш?
• Жахливий вибух. Я впав на землю та намагався накрити тілом Пістона. Потім чорнота і веселка. Що тут трапилося?
• Смерть лютувала. Р-рр. Але дехто її обдурив. Мабуть, даремно. Налетіло тут безліч нелюдей у чорному. Усіх, хто стогнав, або проявляв ознаки життя зібрали на великий корабель. Трупи, сволоти, залишили, але з деякими довго поралися. Наводили зовнішній лоск. Навіщо? Краще було б поховати. Земелька то є.
• Живих нема? Може хто залишився?
• На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає місця для могил …
• Зрозумів. Надії чортає. Кого забрали то? Вибач, якщо ти Дух Симоненка, звідки тобі знати.
• Вже краще. Не знаю особистостей, про які мовив. Я той, хто постійно чув твоє бурмотіння у голос. Твій кіт Пістон, хіба не відчуваєш? Тобто його духовна Сутність. Як і ти є духовною Сутністю Калини.
• Маєш на увазі Душу? Але Пістон - мій вихованець чотирилапий. Як я можу з тобою балакати?
• Мр-р. Живим так не в змозі був мовчати. Тріщав без смолку. Поради вимагав. Зараз перелякався, чи що?
• Зачекай. На тому світі ми можемо розуміти хвостатих?
• Не переборщивай! Ми ще на цьому світі, але у вигляді духів. У сутностей мова образна, єдина для будь-кого. А калинову я ще котенком вивчив. Розумів тебе з півслова. Розмовляти нема чим було.
• Навіщо чекав на мене? У котів - власне життя.
• Мр-рр. Це дев'яте тіло для мене. Останнє. З тобою було прикольно. Ти поклав власне життя задля порятунку мого. Ніхто не знав, що вибух буде таким великим. Вбило геть усіх. Не хочу бути менш вдячним. Залишусь з тобою до піднесення.
• А де інші? Я ж не єдиний, хто … загинув.
• Бр-рр. Це коти із тіла у тіло скачать. Пр-ррирода наша така. Просунуті одразу підносяться. Зовсім мало часу залишається. Кожен бажає попрощатися з рідними, знайомими. Батьківською хатою, іншими пам'ятними місцями. … Куди відправимось?
• Я з дитбудинку. Пам'ятаєш, як я тобі малюком ховав? Єдину живу істоту, яку пустив у власне життя.
• Як таке можна забути? Мр-рр. Тягав мене, бідолашного по казармах. М'явкнути не можна було.
• Так, знатно ми бавились. А ти добре навчився мої схованки знаходить. Так й не зрозумів: яким чином.
• Мр-рр. Ти - світлий. Сяєш як зоряво. Легко було шукати.
• Наразі я задоволений, що ми разом. Чуйку маю: недарма це, ой недарма!
• Добре. Що будемо робити серед руїн?
• Потім. Казав, що вони з тілом Волини довго поралися. Почекай. … Глядь! Щоб у них срака по шву розійшлася! Мерзотники. Хіба можна так з померлим?

Калина нібито танцював біля тіла загиблого друга. Даремно. Усі спроби маніпуляцій були марними. Його “руки”, тобто їх енергетичні проєкції проходили крізь розпластане фізичне тіло. Безрезультатно.

• Мр-рр. Що за цікавий ритуал, не впізнаю.
• В дупу ритуал! Хіба не бачиш, ці висери лисого дідька гранату до тулубу прив’язали. Доторкнешся … ще купа мертвяків буде.
• Що треба робити?
• Мотузку треба знищити, перерізати, наприклад. Тоді підривник не спрацює.
• Зараз спробую. Одне з власних життів я у відьми провив. … Енергії замало. Допомога потрібна. Уяви собі, що переливаєш її мене, як воду, наприклад. … Добре … працює…

Неочікувано, на радість Калини, з'явився невеликий вогник. Як від запальнички. Мілкота, але мотузка перегоріла!

• Пістон! ти посланий мене небесами! Волині, тобто його останкам вже нічого не загрожує. …
• Ми разом працювали. Я б сам, наодинці, не впорався. Сподіваюся, що його душа  серед близьких. Тіло йому вже не потрібно.
• Царство йому небесне! Я ж виконував власний обов'язок. Треба розшукати та зничтожити інші “подарунки”.

. . . 

• Добре попрацювали. Сподіваюсь, що  шалених та підлих вибухів не трапиться.
• Мр-рр. Так. Ти добре впорався. Спочатку було важко, але потім ти надавав енергії достатньо.
• Вода - поганий образ, як на мене. Уявив собі, що поливаю тебе вогнем. 
• Так. Це відчувається за кр-раще. Ми знайшли  добре поєднання. Зараз я уявляю, що, як при житті,  мур-ркочу у тебе на колінах та відпочиваю.
• Добре. Ти багато зробив. Звідки стільки сили у звичайного кота?
• Ти ж  допомагав, мр-р.
• Згадки не мав про особисті можливості. … Цікаво, а ти усі власні життя пам'ятаєш? 
• Коли не в живому тілі. Мало користі, здається. З тобою було пр-рикольно. Та ще р-роки з відьмою, … є що пам'ятати. 
• Неочікувано. Відьма у  наш час. Зустрітися б та поспілкуватись. 
• Фр-рр! Погана ідея. Вона коханців майже до дна випивала. 
• Вмирали штоль? 
• Ні. … Відьма була білою та нікого не вбивала. Але р-розум вони губили. Жити без неї не могли, божеволіли. Не бачили щастя без її прихильності. Бр-рр.
• Закоханість  …
• Фр-рр! Це божевілля. Сенс життя для коханців полягав у рідкісних оргіях, де вони втрачали майже всю силу. Потім очікували на наступне побачення. 
• Тому ти ненавидиш жінок?
• Мр-рр. Без самок життя неможливо, але розум не треба губити. … Обіцяв розповісти: навіщо нам цей острів.
• Тебе може не сподобатися. 
• Фр-рр! Ми об'єднали власні шляхи. Ось це добре. Усе, що підходить для тебе, для мене буде приємним. До чого тут уподобання?
• Це особисте. Коли я ще перебував у тулупі, був живим … неодноразово бачив дивний сон.  Діва неземної краси молила про допомогу. Ніколи не був бабієм. Але не відповісти на прохання найпрекрасніший представниці протилежної статі …   
• Мр-рр Ми - духи. Не запам'ятав? Плотські втіхи для нас недоступні.  
• Феї була необхідна допомога, а не коханець. 
• Фр-рр. Де будемо шукати? Навколо лише скелі. 
• Навіщо шукати? Я тут, і давно за вами спостерігаю. Ти правий, Калина, хахаль мене не потрібен. Але можу доставити неземну насолоду будь-кому, і безтілесним також. 
• Фр-рр. І у цьому світі у самок таж сама звичка!
• Вибач мого друга, прекрасна діва! Березень його турбує. Котяче минуле має свій тягар.
• Фетіда мене кличуть. І я вже тисячі років як не дівка. Нереїда я.
• Хиба у них немає хвостів, як у риб?
• Зовнішній вигляд не важливий. Я прийняла такій, щоб сподобатися особисто тобі.
• Дуже приємно. За що така повага до моєї особистості? 
• Не люблю, коли поганють мій острів. Ваші вогники позбавили землю та скелі від зайвих шрамів. Яку нагороду бажаєте? 
• Жодної. Ми діяли у власних інтересах. Виконували останній борг перед побратимами.  Я правий, Пістон?
• Мої дев’ять життів минули, р-рр, я допомагаю пр-росунутому. Єдина істота, що побачила у мене Сутність ще при житті. 
• Я не потребую миттєвої відповіді.  Можна гостювати. Що бажаєте?
• … Фетіде, як нереїда ти в змозі потопити цей клятий корабель, що обстріляв наш, тобто твій острів?
• Ні, на жаль … ні Духі, ні Боги, а також інші Сутності не можуть заподіяти шкоду живим. Тім, хто має достименне тіло. Це Закон буття. Його не можна ні відмітити, ні перескочити. На тій металевої галері багато реальних тіл. Тобто прохання поза моєю владою. Мабуть, є щось інше, пов'язане зі Світлом та Любов'ю?  
• Я прагну до Світла та відчуваю пієтет перед справжньою Любов'ю. Але ненависть до вбивць моїх товаришів не можу нікуди подіти.   Мабуть, я ще недостатньо просвітлений.  
• Не журись. Ненависть, ту що тебе ковтає, ще можна перетворити у Любов. Мабуть, цей урок вам і потрібно засвоїти. До приходу Зову. 
• Немає від нього порятунку?
• Це визволення. Поки про тебе пам'ятають - Зову не дочекаєшся. Треба завершити всі справи тут, на Землі. 
• Мр-рр. Якраз тебе ми не знаємо. Але ти існуєш.
• Пістон! Нереїди - вони … вони морські істоти. Їх можуть  пам'ятати моряки.   
• Бр-рр. Навіщо вона  привласнила острів? Сам казав, що тут був храм Ахілла. 
• Мабуть, на Зов мене чекати ще довго-довго, якщо звичайний кіт пам'ятає мого сина.
• Я у ваших пр-росунутих справах  ничегошеньки не тямлю. Не розумію: хто був твоє кошеня та навіщо йому був необхідним храм.
• Він був великим воїном. Мене претила сама думка, що його останки розтягнуть на амулети. Заховала на цьому острові. Але його Дух досі не втратив популярність. Особливо за морями. Тут ті землі кличуть “Новим світом”.
• Він і зараз там?
• Безумовно. У них апогей спортивних баталій. 
• Чудово. Для тебе безсмертя є великий тягар. Навіщо намагалася надати його сину ще при житті?
• Хватив через край з висновками. Душа за власною природою безсмертна. Щодо поголосу - тут я не маю влади. Першосвіт не кара, а можливість перейти до нового, більш просунутого існування. Зараз для нас це недосяжно. Тішуся надією, що коли прийде час, перестрибнемо на кілька сходинок ближче до Світла.
• Мр-рр. За кого воював твій син? Коту ці знання не відомі. 
• Давно це було. Кілька тисячоліть минуло. Він як і ви захищав власну землю, одноплемінників. Мав славу непереможного воїна. На нас ніхто не наважувався нападать. Загинув на чужині. Воїн. Не мав спроможності відмовити товаришам.
• За переказами він і там зостававсь непереможним. 
• Від поранень не сховаєшся. Панацею я йому дала. Мабуть, мало. Військове братство. Всю розтратив на побратимів. А “подряпини” у себе змастити не удосужился. 
• В районе п’яти? 
• Саме там. Вогнець. Гангрена з наукового. Ця хвороба невиліковна, якщо подавнювати. Я дізналася занадто пізно. Задоволена тим, що встигла заховати тіло.  
• Якщо ти Богиня, безтілесна Сутність, яким чином змогла народити?
• Колись у мене було прекрасне живе та, головне, цілком земне тіло. Але я і зараз можу занести на вершину блаженства.
• Мр-рр. Не можна сумніватися. Практика завдовжки кілька тисячоліть. 
• Пістон! Березень тебе турбує. Згадай власну духовну природу. 
• Він ревнує навпростець. Не хвилюйся. Ваш тандем унікальний та його неможливо зруйнувати. Моя подяка належить вам обом. Це ваша путь до Світла. Ми, Боги, завжди поважаємо чужий вибір та особисту свободу. 
• Мр-рр. Проїхали. Я кіт, але занадто цікавий. Ти стверджувала, що вбивати не можна. Як  тоді потрапляють у Рай?
• Я казала про Душі. Рай - це людське поняття. Кожний  бачить щось особисте.
• Його не існує? Як і Пекла?
• Все залежить від очікувань. Для багатьох віра в Пікло полегшує шлях до Каяття. Першосвіт надає змогу звершитися передсмертним сподіванням. Але потім бере своє. Душа безсмертна та їй  необхідний розвиток.
• Вбивати можуть виключно живі?
• Ви перебували у світі, де всі їдять один одного. Такий чудовий перерозподіл енергії. Для кожного було важко, але необхідно прийняти Любов, знайти свою путь до Світла. Тільки так можна навчитися цінувати іншу Сутність, чужу Свободу. 
• Що спільного між Любов'ю і Смертю?
• Це занадто особисте і відповідь у кожного своя. 
• Наприклад, я не хочу вбивати, але не маю змоги уникнути цього обов'язку. Що мене робити?
• Каяття підкаже. Проблема не в Смерті як явище, а в відношенні до дії  вбивства. 
• Мр-рр. Для шанувальників полювання - пряма дорога в Пекло?
• Прихильники Артеміди обожнюють єдиноборства, сам процес мисливства, а не страждання жертви. Навпаки. Багато з них витрачають неймовірні гроші для виховання гідних супротивників. Поєдинок - вибір обох. Їх Душі отримують поштовх для розвитку. 
• Бр-рр. Я - кіт, але вбивати також не люблю. Разом з тим готовий втопити цей клятий корабель. Він залишив мене без майбутнього. 
• Як я вже казала, ми можемо діяти лише на духовному рівні. 
• Паніку  серед команди посіяти? Це може вважати Перемогою! Залишать наші води. 
• Хвилинку. … Добре. … Знайшла цікаву ідею! Вірогідно, можу допомогти. Але по закінченню місії ви повернетеся на мій острів. Ця війна ще надовго. Ваше вміння  знешкоджувати створенні нелюдями міни та інші пакости будуть до потреби.
• Домовилися. Ти як, Пістон?
• Мр-рр. Пр-ригода. Жоден кіт не відмовиться від такого.  Ми втопимо цю железняку! 
• Я цього не обіцяла.  Сподіваюсь, вам вдасться посіяти сум'яття. 
• Вже добре. Що нам треба робити?
• Зараз розповім, а ви вирішуйте.
• Да не томі вже!
• У мене є приятель серед Духів. Добрий товариш. Другій міленіум ми знайомі. А до Зова ще далеко. Він був месією при житті. 
• Нам будуть допомагати праведники?
• У тій час я би погляду не кинула в його бік. У терористів, ким вони були у дійсності, не могло бути нічого святого. Крім готовності на самопожертву задля Свободи. 
• Звідки тоді месія?
• Не поспішай. Його одноплемінники мріяли звільнити власну землю від окупантів. Вони йшли за ним і в огонь і в воду. Віра у воскресіння їм допомагала. Бідолахи з посмішкою зустрічали Смерть.
• Ти кажеш про “тих, хто шукає шлях”? Зараз вони повсюди. Світова релігія. 
• Каліна! Звідки такі знання у сироти? Їх ховають у дитячих будинках?
• Книги - все що я мав при житті, за виключенням Пістона, безумовно. Трохи вивчив латинь та грецьку. Розумію арамейську, але можу лише читати. Після війни думав вступати до історичного. 
• Непогано. Легше пояснити. Перетворившись на Духа, месія зненавидів жорстокість, муки та інші пакості. 
• Його ім'ям вбивали …
• Для нього це велике потрясіння. Кара, яку він мужньо несе на себе. Во відкуплення власної провини.
• Але ми не в змозі впливати на Віру.
• Не потрібно. Головне - во що вірить команда корабля. На борту існує  артефакт, нібито пов'язаний з ім'ям Бога.
• Фальшивка?
• Безумовно. Тисячі років минуло. Важливо те, що вони вірять у його справжність!
• Ми можемо його знищити?
• Щепа, шматок деревини. Вам під силу його спалити.
• Буде паніка на кораблі! Чудова ідея.
• Я згоден. Дивовижна пр-рригода має бути.