Мандрівник

Мандрівник ішов своєю дорогою. Було сонячно, тепло й лагідний вітер лоскотав пасма густого волосся. Чиста небесна блакить наповнювала душу спокоєм, хоча йому й довелося пережити чимало тривожних і важких подій, через які настороженість була для нього звичним фоном. Шлях був не завжди легким, та він тягнувся вперед, як тільки міг.

Раптом мандрівникові трапилося роздоріжжя. Він не знав, як бути, який напрямок вибрати для подальшого руху. Сумніви швидко збили його з ніг, він не зміг більше просуватися вперед. Сів і закляк. Здавалося, зробити правильний вибір неможливо.

Мандрівник поринув у важкі, обтяжливі, в’язкі роздуми. Пройдене досі дало досвід, мудрість і сили, щоб він зміг дожити, дійти, протриматися досі. Навіть помилки, які ніби й були важким тягарем, також приносили користь — тамували поспіх, оберігали від необачних ризиків. Але що тепер, як бути далі — він просто не знав, ніяк не міг вирішити. 

Здавалося, самотужки ніяк не впоратися. Не вдавалося вирішити, куди йти далі, а стояння на місці тривожило ще більше. Коли стало зовсім нестерпно, мандрівник вирішив звернутися до мудреця:

— Переді мною роздоріжжя, і я зовсім не знаю, який шлях вибрати. Допоможи мені! — Знесилено промовив мандрівник. 

— Ти хочеш, щоб тобі допомогли вибрати правильний напрямок, але схоже, тобі насправді не знадобиться жодна порада. — Відповів мудрець.

Мандрівник дивився на нього здивовано і майже розлючено. Він довго терпів невизначеність, поки наважився звернутися за порадою. Аж тут почув таке. Відповідь мудреця змусила його почуватися ніяково і водночас розгублено. Не знав, як це розуміти. Ледве стримуючи емоції, він продовжив діалог:

— Що ти маєш на увазі? Адже я так довго не можу визначитися, куди мені далі рухатися. Саме тому я й звертаюся до тебе. — Намагався пояснити.

— Ти кажеш, що не знаєш, яку вибрати дорогу. Перед тобою справді роздоріжжя, і справді є багато варіантів, в якому напрямку рухатися далі. Але твій шлях лише один. —  Прояснив мудрець.

Мандрівник намагався оговтатися після несподіваних слів співрозмовника. Це був дивний поворот. Такого він не очікував. Слова мудреця лоскотали розум, сенси намагалися влягтися і впорядкуватися. 

Мандрівник оглянув роздоріжжя. Знову бачив кілька шляхів. Раніше він дивився на них так, наче кожен з них — рівноцінна, бажана і підходяща можливість для його подальшого руху. Але тепер проблема вибору зникла сама по собі — його шлях насправді був лише один. Насправді не було потреби вибирати з кількох варіантів, достатньо було тільки не відвертатися від себе, щоб побачити, яка дорога підходить саме йому.