Пляж за містом

Недільного ранку Ніна мала гарний настрій і її мов тим магнітом знову тягнуло до якихось пригод і розваг. Після сніданку вона запропонувала з’їздити на віддалений пляж за місто покупатися у чистішому морі. Для греків купатися на місцевих пляжах типу Гліфади те саме що для українців у Одесі. Дорогою на пляж Ярослав знову розглядав журнал з пропозиціями будинків на Криті. Його погляд зупинився на одному з них і він уже розмірковував де зробить собі робоче місце і все таке. Ніна лише посміхнулася.

– Коханий, ми ж домовились, що на вихідних відпочиваємо.

Ярослав поклав журнал у рюкзак з твердим наміром до кінця вихідних жодним чином не згадувати про необхідність у понеділок приймати рішення. Через декілька хвилин автобус зупинився майже в безлюдному місці й одразу після того, як пасажири вийшли, зник за поворотом чергового пагорба. Ніні захотілось екстриму і вона у подруг дізналася про це чудове місце. Стежинкою вони спустились до пляжу, ну як пляжу – до моря. Там був ряд кам’яних валів і один камінь майже плоский. Вони вирішили розміститись на пласкому, а поодинокі парочки то тут, то там, мов ті морські котики, позаймали кожен свій камінь.

Людей було не багато – просто ідеальне місце для відпочинку. Сказати що вода чиста та прозора, то напевно її образити. Вона наскільки чиста, що можна вільно споглядати її місцевих мешканців.

Чоловік з протилежного боку імпровізованого пляжу спіймав чималого восьминога і почав його гамселити кидаючи об каміння. Спочатку той хотів втікти, але чоловік виявився спритнішим. Дивитись на це було не зовсім приємно, але знаючи який смачнючий восьминіг, приготований на мангалі, особливо якщо його гарненько перед цим відгамселити, усе закономірно.

Нічого не поробиш, тут або переходь на вегетаріанство і засуджуй таких типів, або не базікай. Ярослав обрав друге, бо занадто вже вони смачнючі ті грецькі восьминоги, приготовані на мангалі.

Час швидко спливав і вони встигли лише декілька разів покупатися. Хоча Ніна як заходить у море то її купання займає годину не менше. Сонце почало поволі заходити за обрій. Спостерігати захід сонця у Греції – це поезія. Вони довго сиділи поодинці, а потім обнявшись і меланхолічно споглядали як сонце зникає за обрієм.

– Ти щасливий? – якось неочікувано запитала Ніна.

Ярослав повернувся до неї, посміхнувся, а потім пристрасно поцілував її. Усе було зрозуміло без зайвих слів. За багато років спільного життя вони вже встигли добре вивчити одне одного.

– Мені чомусь не йде з голови випадок, що стався учора, коли ми підіймалися по канатній дорозі, – через якийсь час заговорив Ярослав.

– Ти про ту пару? – поцікавилась Ніна.

– Так, про них. Ти також звернула на них увагу?

– Ну, складно було їх не помітити, – підтвердила Ніна.

– Я от про що подумав. Поглянь, вчора я йшов у гори абсолютно виснаженим. А коли повертався з прогулянки, то відчув себе оновленим, наповненим силою та позитивом. І це нам майже нічого не коштувало. А ця пара… коли вони підіймалися зранку на підйомнику до казино, то виглядали володарями світу, а повертались абсолютно спустошеними, і схоже витратили там до біса грошей.

– Дива трапляються в Афінах, – з іронією зауважила Ніна.

– Швидше, наш автобус, – вигукнула вона. І дійсно, за рогом показався автобус і ще декілька парочок мерщій похватали свої речі і побігли в сторону зупинки.