Русалка ОХ-13

Mermaid OX-13
…

Із розсекречених цифрових архівів корпорації AquaGen Industries:
«…це — не просто організм, а біокаталітична система нового типу, здатна зв’язувати водень і кисень із навколишнього середовища, використовуючи енергію, що виробляється всередині її клітин. Простими словами це можна пояснити так: у XXII столітті після Висушення атмосфера Землі все ще містить водень, кисень, пари та хімічні залишки вологи, але в надзвичайно малих концентраціях. Технології не можуть ефективно зібрати її в макромасштабах. Тоді провідні інженери AquaGen Industries вирішують створити живу систему, здатну синтезувати воду з повітря та підземних солей, використовуючи принципи біохімічного каталізатора. Розробки в цій галузі ведуться вже давно.

Ця істота є не чим іншим, як результатом гібридизації біотехнології та фотосинтезу:
• її клітини містять органели водневого розщеплення, подібні до мікроскопічних електролітичних вузлів, що працюють на квантовому рівні;
• кожна клітина здатна розділяти сполуки солей і металів, вивільняючи кисень і водень;
• у тканини вбудовані наноструктури-резонатори, які стабілізують молекули H₂O та виводять їх назовні у вигляді вологи, конденсату, а згодом навіть дощів.

Простіше кажучи: вона перетворює пустелю назад на пару, хмари й дощ.
Але поступово й ціною власної енергії — по суті, власного життя.

Функція у світі: «біоініціатор океанів».

AquaGen Industries створює не одну особину, а експериментальний зразок серії OX — перший успішний гібрид, названий «русалкою» через здатність «вдихати повітря і видихати воду».

План: серійне виробництво; випустити таких істот по всій планеті, щоб вони відновлювали клімат та екосистеми.

Але для цього потрібно, щоб хоча б один організм адаптувався до зовнішнього середовища, вижив і запустив цикл самовідтворення…»

 …

На вежі корпорації AquaGen Industries світився величезний екран. Крізь сіре, запилене небо пробивалося світло прожекторів, що підсвічували логотип — стилізовану краплю води, розбиту на цифрові сегменти. Вітер гнав вулицями суху сіль, і кожен вдих через респіратор віддавався в легенях болем, ніби вдихаєш скляний пил. Люди стояли біля підніжжя вежі, дивлячись угору. Маски з зволожувачами тихо шипіли. На обличчях була надія.

З екрана, крізь перешкоди й тріск динаміків, лунала жіноча мова — синтетична, але дивно м’яка, майже людська:

— Двадцять третє століття. Людство більше не шукає Бога. Воно стало Ним.

Після Великого Висушення океани зникли, перетворившись на соляні рівнини. Води більше не залишилося ні в повітрі, ні під землею. Але корпорація AquaGen Industries здійснила неможливе. Завдяки технології Neural Genesis Protocol людство вперше створило живий організм нового типу — OX-13. Це не просто клон, не просто тіло. Це біосвідома структура, зібрана з нанотканин і квантових матриць.

Її нервова система синтезована разом із тілом, і в неї вбудовано матрицю штучної поведінки. Істота здатна зв’язувати водень і кисень, синтезуючи воду з повітря та солей. Вона дихає, і з кожним видихом народжується волога.

Так починається новий цикл життя.

На площі запанувала тиша. Старий зняв маску, намагаючись вдихнути повітря напряму, і тут же закашлявся — шкіра на обличчі миттєво вкрилася білими тріщинами солі.

Поруч дитина підняла обличчя до екрана, ніби сподіваючись побачити дощ.

— Сьогодні, 12 листопада, о 14:00 буде активовано перший екземпляр серії OX, — продовжував мовлення екран. — Місце запуску — Центральний біотермінал №7. AquaGen повертає океани. AquaGen повертає життя.

Голос стих. На екрані спалахнула емблема корпорації — синя крапля, всередині якої тремтів крихітний білий силует, схожий на людський.

Натовп довго стояв нерухомо. Хтось прошепотів:

— Якщо це правда… значить, вода, можливо, повернеться.

На екрані змінилося зображення — тепер покірні синти на кожному кроці допомагали людині. Їхні маски-обличчя імітували людські емоції: сміх, радість, здивування.

Людей було небагато — лише ті, хто ще міг дійти до вежі. На обличчях у всіх були маски з зволожувачами: прозорі колби під підборіддям тихо шипіли, подаючи до рота рідкі краплі вологи. Дехто стояв, тримаючись за металеві поручні, щоб не впасти від слабкості. Шкіра на руках у багатьох була потрісканою, у дрібних білих смугах, ніби їх умочили в засохлий гіпс.

Екран блимнув, змінюючи технічні смуги на логотип: синю краплю, розбиту на цифрові сегменти. У динаміках щось клацнуло, і над площею знову рознісся жіночий голос — чистий, трохи глухий, з легкими спотвореннями, як у старого синтезатора:

— Після Великого Висушення океани зникли, — продовжував голос. — Вода залишила сушу, повітря й ґрунт. Солоні рівнини зайняли місце морів. Але корпорація AquaGen Industries здійснила неможливе.

На екрані з’явилися старі кадри: супутникові знімки з величезними блакитними плямами океанів, кораблі, хвилі, шторми. Усе це змінилося блідо-сірим колом планети, розкресленим кіркою пустель. Зображення здригнулося, ніби сигнал ішов здалеку, крізь перешкоди.

— Біотехнології досягли рівня, на якому життя більше не залежить від природи.

Завдяки технології Neural Genesis Protocol ми створили новий тип організму: OX-13.

На екрані виникла схема — сріблястий силует людського тіла, умовний, без рис, оточений мерехтливими лініями. Замість легень — складна мережа, схожа на клубок коріння; замість серця — пульсуюча світна куля.

— Це не клон і не копія. Це біосвідома структура, зібрана зі штучних нанотканин і квантових матриць. Її нейромережа розвивається разом із тілом. У неї вбудована матриця базової поведінки. OX-13 здатна зв’язувати водень і кисень, синтезуючи воду з повітря та солей. Вона дихає, і з кожним видихом народжується волога. Так починається новий цикл.

У натовпі хтось тихо вилаявся. Хтось, навпаки, перехрестився за старою пам’яттю. Маленька дівчинка в сірій куртці, що стояла на уламку бетонної плити, підняла голову так високо, що маска з’їхала їй на підборіддя. Мати тут же смикнула її за рукав, поправляючи ремінці.