Оповіді однієї літери

Слон Сашко і сонячне село

Слон Сашко стрибав серед саду. Сонце світило сильно, синій ставок спокушав спекою. Сашко смакував солодку скибку стиглої сливи.

— Сусіде, спекотно! — сказав суслик Степан, сидячи серед соняхів. — Сашко, скачемо до ставка?

— Скачемо! — схвально сказав слон.

Сашко стрімко спустився схилом. Ставок світився, сині хвилі співали сонячними сплесками. Суслик Степан скочив, створюючи скрегіт, сміючись.

— Сашко, стрибай! — сказав суслик.

Срібляста сова спантеличено сіпнулась серед смерек.

Слон сягнув середини ставу, сколихнувши смарагдові сплески. Сонце споглядало сцену, світло сяяло, створюючи справжню святкову симфонію.

Сойки стримано стрекотали , складно сидіти самотнім.

Сонце сідало, село стало спочивало. Сашко сказав:

— Сьогодні сонячно, спокійно, солодко. Справжнє свято!

Суслик Степан схвально сплеснув:

— Сашко, слава спільній справі! Спускаємося спати?

Сонце сховалося. Слон Сашко і суслик Степан спокійно спали серед саду. Солодкі сни супроводжували сміливих стрибунців.

Подобається

#3824 в Різне
#835 в Дитяча література

Відредаговано: 08.12.2024