55

Наприкінці наступного тижня ваги нарешті показали те, що хотіла побачити Ліза — вона досягла бажаного результату. А все завдяки тому, що окрім гарного харчування, з'явилися мало не щоденні прогулянки.

На екрані ваг красувалася гарна цифра — п'ятдесят п'ять кілограмів. Тепер вона могла зітхнути з полегшенням і перестати запихати в себе стільки їжі. Тим більше, що вже й не хотілося так багато їсти.

Ліза лежала на ліжку і обмірковувала, чи варто їй йти до свого куратора, якого вона уникала майже місяць. Та ще й заблокувала його номер. Так минула година, Ліза не змогла прийняти остаточне рішення, тому встала з ліжка, щоб зайнятися повсякденними справами.

Поснідавши кількома бутербродами та чаєм, дівчина вирушила на прогулянку з Андрієм. Вони поїхали за місто, до найближчого ставка. Біля водоймища було обладнано декілька пляжів. Ліза обрала той, на який світило сонце, де дерева не створювали тіні. Тепер, коли вона більше не соромилася свого зовнішнього вигляду, їй дійсно хотілося лежати на піску і час від часу перевертатися, щоб рівномірно отримати засмагу. Для цієї поїздки вона навіть спеціально купила роздільний купальник.

Приїхавши зранку і зайнявши найкраще місце, вони засмагали та базікали не одну годину. Час від часу, коли сонце починало зовсім припікати, їм доводилося відходити, аби зануритися у теплу воду, після чого вони знову поверталися на пляж засмагати. Їм постійно хотілося розмовляти, обговорювати щось, і не мало значення, що саме. Головне — краще дізнатися одне одного.

Ближче до обіду, коли на вулиці стало дійсно спекотно, Ліза несвідомо, час від часу, тягнулася до шраму на зап'ясті. Він свербів від спеки та засмаги. Дівчина цього навіть не помічала, а ось Андрій звернув увагу на дивний шрам на руці, який вже був червоним: Ліза встигла його розчесати.

— Звідки він у тебе?

— Ом?.. — вона не одразу зрозуміла, про що питав Андрій.

— Шрам. Звідкіля він у тебе?

— А, це... — вона махнула рукою. Було надто мало часу, щоб вирішити, говорити правду або збрехати. — Невдало впала з велосипеда. Це було дуже давно... — майже знудженим тоном відповіла Ліза.

— Досі свербить? — Андрій не був упевнений, чи можливо таке.

— Угу! Коли сильно спекотно або коли доводиться тягати щось важке...

— Ти що, вантажником підробляєш? — Андрій хихикнув.

— Та ні, — Ліза теж посміхнулася, — але за покупками я все-таки ходжу. А щодо шраму… Напевно, трохи неправильно загоїлась рана, — вона знизала плечима, сподіваючись на те, що їй повірять.

— А коли пальцями рухаєш, нічого не болить? — Андрій був трохи стурбований.

— Ні! Тільки спека і щось важке! — вона поворушила пальцями.

— Попередила б, ми кудись в інше місце поїхали, необов'язково на пляж...

— Та все нормально, я цього практично не помічаю. Крім того, я вже дуже давно не була на пляжі. Ця поїздка того варта! — Ліза посміхнулася.

— Добре! Але, наступного разу попереджай якщо щось не так. Щоб я знав, що ще тобі завдає дискомфорту і міг правильно планувати відпочинок... — Андрій поцілував шрам Лізи, після чого покрив поцілунками передпліччя, плече і нарешті дістався її губ.

На пляжі вони були до самого заходу сонця, після чого повернулися додому. У Лізи це був один з найкращих днів за останні кілька років. Вона мало не літала від відчуття любові. Їй хотілося нової зустрічі з Андрієм, хоча вони розпрощалися менш як годину тому.

Вона швидко роздягнулася і прийняла душ. Тільки після цього Ліза зрозуміла, що за весь день на сонці вона нічого не їла. Тому, як зазвичай, перед сном дівчина залізла в холодильник. Ось тільки, на її здивування, їсти й досі не дуже хотілося.

І все ж, їй довелося зварити трохи гречки, зробити пару бутербродів і розігріти їх в мікрохвильовці, що стояла на холодильнику. Цього цілком вистачило, щоб наїстися. Крім того, їй вже потрібно було скорочувати швидкість скидання ваги.

Задоволена тим, що життя налагоджується, одразу після вечері Ліза лягла спати. І все для того, аби швидше знову зустрітися з Андрієм. Обійнявши подушку і посміхнувшись, вона нарешті заснула.