55

До кінця наступного тижня, ваги нарешті показали, що Ліза досягла бажаного результату. Адже, крім того, що вона добре харчувалася, додалися ще й практично щоденні прогулянки. На екрані ваг красувалася цифра в 55 кілограмів. Тепер можна було спокійно зітхнути і перестати так багато їсти. Тим більше, що особливо вже й не хотілося. Ліза лежала на ліжку, та й стала роздумувати, чи варто їй відправитися до свого куратора, якого вона уникала майже місяць. Пролежавши більше ніж годину, так особливо нічого і не вирішивши, Ліза нарешті встала.

Поснідавши, не так щільно, як зазвичай, вона вирушила на прогулянку з Андрієм. Вони поїхали за місто, до найближчого ставка. Біля ставка було обладнано декілька пляжів. Ліза вибрала той, на який світило сонце, де дерева не створювали тіні. Тепер же, коли вона більше не соромилася свого зовнішнього вигляду, Лізі дійсно хотілося лежати на піску і час від часу перевертатися, щоб рівномірно отримати засмагу. Для цієї поїздки вона спеціально купила роздільний купальник.

Приїхавши з ранку, і зайнявши найкраще місце, вони так лежали і базікали не одну годину. Час від часу відходили зануритися у воду і знову поверталися засмагати. То й справа хотілося розмовляти, обговорювати щось, що взагалі не мало ніякого значення.

Ближче до обіду, Ліза несвідомо, час від часу, тягнулася до шраму на зап'ясті. Він чесався від спеки і засмаги. Ліза цього навіть не помічала, а ось Андрій звернув увагу на дивний шрам на руці, який вже був червоним. Ліза розчесала його.

- Звідки він у тебе?

- Ом?.. - Ліза не зрозуміла, про що питав Андрій.

- Шрам! Звідки він у тебе?

- А, це... - вона махнула рукою. Було надто мало часу, щоб вирішити, говорити правду або збрехати. - Невдало впала з велосипеда. Це було давно... - майже нудним тоном відповіла Ліза.

- Досі свербить? - Андрій не був упевнений, чи можливо таке.

- Угу! Коли сильно жарко або коли доводиться тягати тяжкості...

- Ти що, вантажником підробляєш? - Андрій хихикнув.

- Та ні, - Ліза теж посміхнулася, - але за покупками я все-таки ходжу. Напевно трохи неправильно загоїлась рана, - вона смикнула плечима, сподіваючись на те, що їй повірять.

- А коли пальцями рухаєш, нічого не болить? - Андрій був трохи стурбований.

- Ні! Тільки спека і тяжкості!

- Сказала б, ми кудись в інше місце поїхали, необов'язково на пляж...

- Так все нормально, я практично цього не помічаю. Крім того, я дуже давно не була на пляжі. Ця поїздка була того варта! - Ліза посміхнулася.

- Добре! Але, наступного разу попереджай якщо що, може тобі ще щось приносить дискомфорт... - Андрій підняв руку і поцілував шрам Лізи, після чого покрив поцілунками передпліччя, плече і нарешті добрався до її губ.

На пляжі вони були до самого заходу, після чого повернулися додому. Це був один з кращих днів у Лізи, за останні кілька років. Вона буквально літала від любові, їй хотілося нової зустрічі з Андрієм, хоча вони розпрощалися менш як годину тому.

Вона швидко роздяглася і прийняла душ. Тільки після цього Ліза зрозуміла, що за весь день на сонці вона нічого не їла. Так що, як зазвичай, перед сном вона залізла в холодильник. Ось тільки на її здивування, їсти особливо не хотілося.

Вона швидко зварила собі гречку, зробила пару бутербродів і розігріла їх в мікрохвильовці, що стояла на холодильнику. Цього вистачило, щоб наїстися. Тим більше пора було скорочувати швидкість скидання ваги. Задоволена тим, що життя налагоджується, вона лягла спати, адже тоді вона швидше зустрінеться з Андрієм. Обійнявши подушку, і посміхнувшись, вона нарешті заснула.