63

Ваги, які стояли у ванній кімнаті показували 63 кілограми. За минулий тиждень порції їжі значно скоротилися, правда їла вона частіше. Це дозволяло позбутися почуття голоду, і не переїдати, як зазвичай, вона це робила. Дивлячись у дзеркало, Ліза все ще бачила невеликий животик, і якщо придивитися, з боків було видно трохи жирку.

Втягнувши живіт, перед нею стояла гарна дівчина з гарною фігурою. Звичайно, їй довелося розпрощатися з величезним бюстом. Але, тепер груди виглядали красиво, вони були підтягнутими. Повернувшись спиною до дзеркала, вона була задоволена виглядом ззаду. Ліза розпливлася в задоволеній усмішці.

- Останній ривок! - вона одяглася і зібралася в магазин.

Ліза викинула весь старий безрозмірний одяг. Так що тепер, навіть нові, домашні речі були дуже красивими. Не сильно заморочуючись, вона вийшла з квартири в домашніх речах, і пішла в магазин.

Переходячи від одного продуктового ряду до іншого, тепер вона не закидала все підряд у візок. Сухариків чомусь їй більше не хотілося. Та й замість трьох пачок чіпсів, у візку виявилася всього одна. Зате з'явилися свіжі овочі і фрукти, які Ліза хоч і любила, але купувала дуже рідко.

На касі сиділа все та ж жінка, що прийняла оплату через чіп перший раз. Вона намагалася виглядати знудженою і байдужою. Але в очах явно читалася заздрість. Тепер касир відчувала себе товстою, в порівнянні з Лізою.

Без жодних питань жінка дістала термінал для оплати. Ліза звичним рухом простягнула кисть і розплатилася за продукти. Як завжди, оплата пройшла успішно.

По дорозі додому зап'ястя почало свербіти. Нічого незвичайного, просто свербіж, який особливо навіть не дратував. Через пару хвилин свербіж припинився, і Ліза швидко про нього забула.

Тепер же, коли вона так багато скинула, їй подобалося бувати на вулиці. Зараз Ліза добре розуміла Катю, чому вона так старалася вибратися на свіже повітря. І тут же, згадавши про колишню подругу, Ліза розлютилася і насупилася. Їй не хотілося згадувати Катю, забути її та "перегорнути сторінку", навіть попри те, що саме вона допомогла так швидко схуднути.

- А що така гарна дівчина хмуриться в такий гарний сонячний день?

Ліза не звернула увагу на слова якогось хлопця, що проходив повз неї. Вона була вся в собі. Але, вже через кілька секунд прийшло усвідомлення, і вона підняла голову.

- А? - невпевнено перепитала Ліза.

- Я кажу - "чому така гарна дівчина хмуриться"? - перед нею стояв красивий хлопець з темно-русявим, коротким волоссям. Приємний голос, темно-зелені очі, і красива посмішка. Від виду хлопця, у Лізи перехопило подих.

- Та... - голос здригнувся, вона прочистила горло. - Згадала одну неприємну ситуацію.

- Щоб там не було, думаю вона не варта того, щоб на обличчі завчасно з'явилися зморшки, - хлопець посміхнувся. - Мене звати Андрій! - він простягнув руку.

- Ліза! - вона простягла руку у відповідь, і Андрій злегка її потиснув.

- Яке гарне ім'я! - Андрій продовжував посміхатися. Ліза ж відчувала себе не комфортно, вона не звикла до того, що з нею фліртують і по-доброму посміхаються, а не сміються в обличчя. - Ліза, не хочеш сходити в кафе? - тепер голос Андрія здригнувся.

- Ні, дякую! - несподівано жорстко відповіла Ліза.

- У тебе є хлопець, так?! Вибач, що ось так от одразу... - Андрій почервонів від сорому.

- О, ні, що ти... - тепер настала її черга сміятися, це був злегка істеричний сміх, який нарешті допоміг їй скинути напругу. - Я б хотіла просто погуляти, погода гарна! Якщо ти, звичайно, не проти...

- Так, можна прогулятися... - Андрій знову посміхнувся. І в той же самий час Ліза помітила, як він сильно видихнув з полегшенням. Її це трохи повеселило.

- Тільки я зараз закину продукти додому, - Ліза вказала на пакети в руках, - я тут недалеко живу. Почекаєш тут п'ять хвилин?!

- Без проблем! - Андрій посміхнувся.

Ліза швидким кроком попрямувала додому. Вона кинула пакети в холодильник. Швидко глянувши в дзеркало, вона вибігла з квартири і повернулася до Андрія.

Вперше за довгі роки, Ліза відчувала приємне тремтіння. Їй було одночасно і страшно, і приємно від такого спілкування. Вона не помітила, як вони прогуляли декілька годин по парку, по набережній, потім прийшли в інший парк.

Коли Ліза повернулася додому, вона була натхненна, як ніколи. Вона навіть не помітила, що майже весь день нічого не їла. В кафе вони так і не зайшли.

Знявши з себе взуття, першим її бажанням було - зателефонувати Каті і похвалитися. Але, тут же відкинула цю думку. Зараз їй потрібно було підкріпитися, після виснажливої ​​прогулянки. Ліза дуже давно так довго не гуляла, і не спілкувалася, ось так от просто, з хлопцями. Взявши трохи ласощів, куплених вранці, і включивши мелодраму, Ліза сіла зручніше і почала згадувати кожну мить минулого дня.