95

Парк був повен людей, всі вони вийшли прогулятися та подихати свіжим повітрям. Вперше за останні кілька тижнів хмари нарешті розсіялися, і з'явилося сонце. Був дійсно теплий травневий ранок.

Ліза повільно йшла пішохідною доріжкою. Попри те, що сонце не прогріло повітря до максимуму, їй вже було важко дихати. Час від часу доводилося зупинятися, аби перевести подих. Вся спина промокла від поту.

Вона дивилася на всіх цих людей: хтось прийшов сам і просто дихав свіжим повітрям, інші сиділи на лавочках і читали паперові книги. Ліза вже забула, коли востаннє тримала таку книгу в руках. Здавалося, що це «минуле століття»: читати паперові екземпляри книг, адже тепер у кожного в кишені був смартфон, де також можна було запускати й електронні книжки.

Час від часу з дитячого майданчику доносився сміх малечі, а поруч заходилися щось жваво обговорювати батьки дітлахів. Лізі не хотілося тут знаходитися. Їй не подобалося, що на неї можуть дивитися і кожен думатиме про те, яка вона бідолаха. Їй комфортніше було сидіти вдома, і виходити якомога рідше на вулицю. Тим більше, що тепер через інтернет дівчина могла замовити що завгодно.

І все ж таки вона вийшла, погодившись побачитися з подругою, яка довго наполягала на зустрічі. Але Каті ніде не було…

Насправді Ліза прийшла трохи раніше, ніж вони домовлялися. І тепер її ноги вели до найближчого кіоску з фаст-фудом. Цей смачний запах всього смаженого, солоного, гострого, жирного не міг залишити її байдужою. Ліза більше не думала про людей навколо, тепер на першому плані була їжа. І не важливо, що її вага перевалила за дев'яносто п'ять кілограмів, при зрості метр шістдесят сім сантиметрів. Смачна їжа — ось що зараз їй було потрібно.

Ліза вже кілька разів намагалася схуднути. Але більше, ніж на місяць, її не вистачало. Тренування ставали нудними, та й корисна їжа здавалася не такою смачною, як та, яку вона ось-ось купить і з'їсть. Врешті-решт їй набридли вмовляння батьків і подруг, і вона твердо вирішила для себе, що тренування заради схуднення — це не для неї. Навіть Катя, її найкраща подруга, більше не могла переконати Лізу спробувати якусь нову дієту.

— Смачно? — десь позаду Лізи пролунав приємний жіночий голос. Це була Катя — дівчина з каштановим волоссям, підстриженим під каре. Вона була одягнена в спортивну форму, і, здавалося, була готова в будь-який момент відправитися на пробіжку.

Всього на кілька сантиметрів вона була вища за Лізу. При цьому Катя мала підтягнуту фігуру та й в цілому кращий зовнішній вигляд. Навіть ліпший, ніж при останній їх зустрічі.

— Угу! — Ліза кивнула, засовуючи останній шматочок хот-дога до рота.

— Рада тебе бачити! — Катя усміхнулася щирою посмішкою. Вона підійшла і обійняла Лізу. Остання була одягнена в широкі штани і кофту, які хоч якось приховували широку фігуру дівчини. Сальне русяве волосся до плечей, яке вже кілька днів не мили, обліплювало обличчя Лізи. Але Катя не звертала на це увагу, вона була щаслива побачити свою подругу.

— Я теж рада тебе бачити! — відповіла Ліза, проковтнувши нарешті їжу. Вона невпевнено посміхнулася. Ліза казала правду, вона справді була рада бачити Катю. Однак кожного разу після цих обіймів їй ставало соромно за себе, за свій зовнішній вигляд.

— Прогуляємося?

— Добре, тільки не швидко!

Вони почали намотувати кола по парку. Деякі дітлахи тицяли пальцем в Лізу, вказуючи іншим дітям на повну жінку. Проте сама Ліза вже перестала звертати на це увагу.

— Ти хотіла мене бачити?! — порушила затяжну тишу Ліза.

— Так, хотіла! У мене новини, що вразять тебе! — на обличчі Каті можна було побачити захоплення. — Пам'ятаєш, ти кілька разів намагалася схуднути?

— Якщо ти знову хочеш змусити мене сісти на дієту або почати тренування, то, мабуть, я піду! — Ліза зупинилася і спробувала швидко розвернутися.

— Ні, стій, почекай! Так, мова про твою вагу, але тобі нічого не треба робити! Присядемо?! — Катя вказала на найближчу вільну лавочку.

— Сподіваюся, воно того варте... — Ліза з полегшенням попрямувала до лавочки. Вона була рада пропозиції Каті, адже довго стояти чи ходити вона не могла: ноги і спина швидко починали нити. — Так що ти хотіла розповісти? — гучно видихнувши, запитала вона.

— Загалом... — Катя обережно намагалася підібрати слова. — ...нещодавно я взяла участь в одному дослідженні зі схуднення…

— Ти... і схуднення? Ха, навіщо тобі це? — Ліза розреготалася в голос.

— Ну-у... Загалом, у мене були деякі фінансові труднощі, мене звільнили з роботи... А там, на дослідженні, обіцяли заплатити таким піддослідним, як я...

— І що, у тебе відкачали жир? — Ліза єхидно посміхнулась.

— Не зовсім! — Катя підняла футболку, показавши плаский живіт, з ледь помітними кубиками преса. — Але ефект того вартий! Загалом, це була перевірка на худих людях, а тепер вони шукають добровольців, у кого є проблеми із зайвою вагою.

— І ти хочеш, щоб мені щось кололи або пхали таблетки для схуднення? Ну, ні! — Ліза спробувала встати з лавки, але з першого разу зробити їй це не вдалося.

— Та почекай ти! Від тебе нічого не буде потрібно! — Катя зупинила подругу і знову всадила її на лавку. — Тобі під шкіру імплантують чип — і все! А далі ти сама будеш регулювати те, як швидко скидати вагу! — Катя показала ледь помітний шрам на лівому зап'ясті.