Розділ 2

  Я сиділа в сльозах, читаючи останні сторінки «Все покаже ніч» — це найкраще, що могли написати люди. І тут роздався дзвінок, я відразу зрозуміла, хто це, бо пісня «To Build A Home» у мене стоїть лише на його дзвінку.
— Алло! — сказала я похмурим голосом і шморгнула носом.
— Кеті, ти, що плачеш? Щось сталося? Мені приїхати? — Здається, він дуже злякався, а ще він знову назвав мене Кеті.

   Це ім’я він придумав, коли ми були ще маленькі. Ми дивилися мультик «Пригоди Кеті та її хробачка» — Свят завжди казав, що Катя та Кеті дуже схожі імена. Після цього для своїх рідних я назавжди стала Кеті, що шукає свого хробачка.
— Я дочитала книжку, — сказала я, захлинаючись сльозами.
— Ти жартуєш? Я в штани чуть не наклав, коли почув, що ти плачеш.
  Мені було не до жартів.
— Закрийся. Це не смішно, в мене головна героїня померла, — я знову шморгнула носом і витирала сльози.
— О-у, мені, звісно, шкода, але я дзвоню на рахунок басейну. Я вже знайшов номер, зараз скину тобі, — він так швидко це сказав, що я з важкістю розібрала його слова.
— О-аа-ее, — я щось пробурмотіла, не знаючи, як відповісти, тому він сказав:
— Що? Ти можеш чіткіше говорити? Бо складається враження, що ти пішла на вечірку й напилася там без мене. — я хихикнула в трубку.
— Ні, просто я в шоці, ти такий швидкий, — я встала зі свого ліжка, яке стоїть під стіною, й сіла на стільчик біля туалетного столика, — Окей, тоді я чекаю на номер.

   Пройшов деякий час, і я наважилася подзвонити до адміністратора басейну. Пішли гудки, і я почула:

— Доброго дня, адміністратор Спорт Комплексу «Синичка» — Тетяна Пасій слухає вас. — я чуть не засміялася, коли почула назву комплексу, але все-таки стрималася.
— Доброго дня, я хотіла поцікавитися, яка ціна послуг басейну разом з тренером у місяць?
— Ну, дивлячись на те, скільки разів на тиждень ви будете займатися, — я задумалася.
— Напевно два рази на тиждень, я б хотіла в понеділок та середу.
Для мене ці дні здаються ідеальними для відпочинку.
— Місяць послуг басейну по два рази на тиждень буде коштувати 950грн.
  Я прокашлялася.
— Вам буде зручно о 15:30?
— Так, мені якраз підходять ці години.
   

   Ми ще трішки поговорили з цією жіночкою, вона розповіла, що мені потрібно брати з собою, і правила басейну.

   Чесно кажучи, я отетеріла, коли почула ціну, я не думала, що це коштує так багато. Розуміючи, що моїх грошей вистачить лише на декілька місяців, я відразу почала шукати курси по масажу.
Приблизно через годину пошуків знайшла хорошого майстра з доступними цінами й записалася.
Насправді я не з багатої сім’ї. Тато пішов від нас до коханки, коли мені було 6 років. Я смутно його пам’ятаю. Мама була простим кондитером, тому великих грошей у нас ніколи не було.
   Але сім’я Свята — повна протилежність нашій. Вони досить багаті люди, тому все навчання Свята було сплачено наперед, він ніколи добре не навчався, але тут все вирішили гроші.
  Я не розумію, чому Свят спілкується добре лише зі мною, напевно я для нього теж як сестра. Свят не такий хороший з іншими людьми, як зі мною. Він запросто може вдарити або накричати на будь-кого. Він дуже балуваний. Але коли він зі мною, то зовсім інший. Завжди підтримає та захистить. Я ніколи не розуміла того, як він поводиться з людьми, але не могла від нього відмовитися, він завжди був моєю підтримкою.

  Насправді, у дитинстві я дуже йому заздрила.
Але зараз я щаслива, що народилася саме у своїй сім’ї, моя мама — просто неймовірна людина, я обожнюю її всім серцем. Тому першій я вирішила розповісти саме їй.

 Йдуть гудки:
— Алло?
— Мамусь, а вгадай, що я зробила? — сказала я веселим голосом.
— Не знаю, — мама сказала це дуже швидко, і я знала, що наступна фраза буде: «кажи швидше, мені ж цікаво», тому я опередила її і сказала:
— Ну, спробуй вгадати.
— Ой, не знаю, кажи швидше, а то я зараз розірвуся від цікавості, — моя мама — дуже нетерпляча людина, і тут я вдалася в неї, я просто не виносила чекати.
Я розсміялася.
— Добре, по-перше, я записалася на курси масажу, а по-друге — я нарешті почну ходити до басейну, й можливо навчуся плавати. — у мене тремтів голос.
Мама голосно видихнула й сказала:
— Доця, як же ж я тобою пишаюся, ти велика молодець. Що в школі ти була відмінницею, що тут отримала стипендію, а скоро ще й роботу будеш мати, ти велика молодець, люблю тебе, — я почула тремтіння у її голосі.
— Мамо, ти що, плачеш? — хоч я й розуміла, що це сльози радості, мені було ніяково.
— Ні, ні, все добре, я просто захворіла.
  Я знала, що це не правда, але змовчала.

 Настав понеділок.
 

  Ще в суботу я купила собі: шапочку для плавання, окуляри, нові резинові тапочки та дуже гарний купальник — на моїй фігурі він сидів просто прекрасно.

— Тааккк, — промовила я й подивилася на годинник. — 14:35, потрібно вже збиратися.
Під’їхало моє таксі. Я вибігла з гуртожитка й заскочила в машину. Ми вже приїхали.

— Добрий день, я Катерина Фастер. Я записувалася в басейн на 15:30.
— Добрий день, дайте свій паспорт та медичну довідку.
Я порилася в сумці й поклала документи їй на стіл.

Пройшло пару хвилин:
 

— Так, ну все добре, тримайте, — це ключик від вашого шкафчика.
— Дуже дякую.
Жіночка провела мене на другий поверх й показала, де переодягальня. Я вдягла купальник, пішла в душ і лише після цього зайшла до зали басейну — він був дуже великий, там було багато людей. По інструкції жінки я сіла на лавочку біля крайньої доріжки й чекала на тренера.

Поринувши в свої думки, я згадала про те, який жахливий вигляд я зараз маю... Можливо купальник сидів на мені гарно, але моє лице в шапочці було таке, ніби я алкоголік зі стажем. Тому прикрила лице руками, спершись ліктями на коліна, щоб ніхто не зміг побачити моє лице.

І тут до мене хтось підходить:

— Добрий день. Мене звати Влад, я буду вашим тренером.