Зустріч на грані

- Де Павліна? - запитав Лук'ян, старанно приховуючи хвилювання у своєму голосі. Він сподівався на відповідь, яка допоможе розкрити таємницю зникнення своєї кохано

Незнайомець, сперечаючись, відповів:

-Ти забуваєш, Лук'ян, що граємо на моєму полі. Павліна у безпеці, поки ти слухаєш мене. Але якщо ти хочеш її знайти, тобі доведеться грати за моїми правилами.

- Тоді які правила, твоєї гри? - запитав Лук’ян, зібравшись на протистояння і тримаючи руки в кулаці. Він був готовий діяти, але відчував, що потрібно бути обережним і дотримуватися стратегії.

Незнайомець відповів зловісно:

-Правила прості: ти робиш те, що я кажу, і можливо, тоді я скажу, де Павліна. Але пам’ятай, що в цій грі я визначаю умови.- з посмішкою промовив незнайомець.

- Що ти хочеш? – запитав Лук’ян

- А ти як думаєш? Гроші, все що я хочу

-Скільки? Скільки грошей тобі треба? – зципивши зуби запитав Лук’ян

Незнайомець, зловісно посміхаючись, відповів:

-Це залежить від того, наскільки тобі важлива твоя кохана. Але впевнений, ти можеш знайти достатньо, щоб врятувати її життя.

- Спершу скажу де Павліна, а потім вже гроші . Мені треба знати чи з нею все добре

- Ти дійсно наївний, Лук'ян. Але якщо тобі потрібна впевненість, що Павліна у безпеці, я тобі скажу. Вона жива, принаймні зараз. А щодо деталей - то платиш гроші, і я розповідаю тобі більше."

Лук’ян відчув злість:

- Не треба грати зі мною в цю гру. Я не буду платити гроші, поки не буду впевнений, що Павліна справді у безпеці. І я знайду її, навіть якщо мені доведеться це зробити самому.

- Ти думаєш що можеш знайти її сам? Ти дуже наївний.- відповів незнайомець

- Так, я знаю, що можу знайти її. І я не наївний. Якщо тобі є що сказати про Павліну, то скажи. Я готовий діяти, але я не буду давати гроші, поки не буду впевнений, що вона у безпеці.- з грубим тоном сказав Лук’ян

-Ти думаєш, що можеш диктувати умови? Ти помиляєшся, Лук’ян. Ти не маєш вибору. Платиш гроші, або Павліна зникне назавжди. Вирішувати тобі

Поліцейський голос пролунав зі сторони, і Лук'ян почув команду: "Не рухатися нікому!"

Лук'ян відчув миттєве напруження , але він залишився спокійним і підняв руки вгору, вказуючи, що підкоряється вимозі поліції. Це може бути перериванням в їхньому розмові з незнайомцем, але також може стати можливістю для Лук'яна

Незнайомець почав тікати але його наздогнали і скрутили.

-Лук’яне Федорович, з вами все добре? – Лук’ян почув знайомий голос, то була Віолета

-Так, звідки ти знаєш що я тут?

-Якщо по правді , я за вами слідкувала . Я бачила як ви хочете знайти Павліну і хотіла допомогти.

-Дякую, Віолето- відповів Лук’ян з вдячністю.

-Це значить багато для мене- Але тепер ми повинні знайти шлях до Павліни як найшвидше. Вона потребує нашої допомоги.

Лук’ян і Віолета підійшли до міліціонера:

-Слухайте нам треба знайти Павліну, до поки з нею щось не сталося .

- Я вас розумію але ми не знаємо де вона чи жива , вона взагалі.-відповів міліціонер

- Можна перебувати на допиті?

- Звісно.

Після допиту Лук’ян і Віолета дізналися що це серійний маніяк

В якого є склад під Києвом