Розділ 4: Коли знову кличе кулон

Минули роки.
У лавці Сенді завжди панувала тиха магія: шелест чарівних сувоїв, блиск пляшечок із настроями, що змінювались за погодою, і аромат фіолетових тістечок з начинкою зі снів. Вона любила цю лавку. Вона любила спокій. 

Але цього вечора повітря навколо раптом завібрувало — тонко, ледве чутно, як перед грозою. Всі свічки в лавці спалахнули блакитним. Дзвіночок над дверима дзенькнув сам собою. І десь у грудях — відлуння:
"Кличе... Кличе з Землі..." 

Сенді похитнулась. Відразу — кулон. Ластівка. 
— О ні... — прошепотіла вона й не гаючи ані секунди, змахнула рукою, проказала формулу переходу — і світ закрутився. 

**
Темрява. Ніч. Земля. Повітря тут пахло осінню, мокрим листям і... сльозами. Сенді опинилася перед знайомим маєтком. Час тут мчав швидше, ніж у Деріоні — усе змінилось, але серце підказувало: вона прийшла правильно. 

На лавці біля воріт сиділа дівчина. Золоте волосся, бліде обличчя, очі, повні сліз. На ній було гарне плаття — чи, точніше, те, що від нього залишилось. Його рвали не час і не випадковість — його рвали зі злістю. На обличчі сажа, на руках подряпини. І таке відчуття, ніби дівчину хотіли стерти з історії. 

Сенді наблизилась обережно:
— Привіт, серце. Що сталось?
Дівчина підняла очі. І час зупинився.
Елла.
Ті самі очі. Ті самі. 

— Вони… — захлипала Елла. — Мачуха і сестри... Вони дізнались, що принц запросив усіх незаміжніх дівчат на бал. Сказали, що я "не рівня". Розірвали сукню... Посадили біля печі... А самі поїхали на бал... І я… я... 

Вона знову заплакала. 

А Сенді стиснула кулаки.
Цей світ ще дізнається що і Попелюшка може сяяти діамантами. 

Вона зітхнула глибоко і… закотила рукави, діставши паличку. 

— Ну все. Операція "Фея-хрещена" офіційно активована.