Розділ 4. Сигнал з минулого та операція «Фея-хрещена»

Роки на Деріоні летіли як один день, особливо коли ти з головою поринаєш у роботу. Сенді здійснила свою давню мрію — відкрила в центрі столиці маленьку, але страшенно затишну магічну лавку під назвою «Чари та дрібнички». Тут на полицях тіснилися різнокольорові флакони з зіллям успіху, шапки-невидимки та самостійні ганчірки, які користувалися шаленим попитом серед місцевих господарк.

Сенді обожнювала свою справу і доросла до справжньої, впевненої в собі майстрині.

Одного осіннього вечора, коли на вулиці Деріону вже запалилися магічні ліхтарі, Сенді зачиняла лавку. Вона саме повернула важкий бронзовий ключ у замку дверей, як раптом її серце пропустило удар. Глибоко в кишені мантії щось різко потеплішало. Сенді витягла стару кришталеву кулю, зв'язану з Землею, і тієї ж миті відчула потужний, пульсуючий поштовх магії. Кулон! Той самий срібний кулон-зірочка, який вона подарувала крихітній Еллі багато років тому! Його обернули тричі. Хтось благав про допомогу!

— Елла! — зойкнула Сенді.

Вона не стала гаяти ні секунди, вихопила свою вірну паличку, круто повернулася на підборах і змахнула рукою, розрізаючи повітря. Золотистий портал з тріском розірвав простір прямо на порозі лавки. Сенді без вагань просковзнула в сяючу вирву.

Секунда — і під ногами опинилася знайома земна трава. Але навколо все змінилося. Колись розкішний сад тепер виглядав трохи запущеним, а біля мармурової лавки, де колись Седрік намагався зробити пропозицію Елізабет, хтось гірко й голосно плакав.

Сенді підійшла ближче. На лавці, сховавши обличчя в долонях, сиділа юна дівчина. Її колись гарна рожева сукня була розірвана в клапті, поділ обгорів, а руки та щоки були замазані сажею. Срібний кулон-зірочка на її шиї все ще слабко мерехтів рожевим світлом.

— Елло? Дівчинко моя, це ти? — тихо й лагідно запитала Сенді, присідаючи поруч.

Дівчина здригнулася, підняла голову, і Сенді впізнала в її великих, повних сліз очах ту саму маленьку Еллу. Тільки тепер це була красива, доросла дівчина, на долю якої явно випало чимало бід.

— Ви... Сенді? Фея-хрещена з маминих розповідей? — прошепотіла Елла, не вірячи власним очам. — Кулон... він справді спрацював!

— Звісно спрацював, я ж обіцяла! — Сенді обійняла дівчину за тендітні плечі. — Ну ж бо, розкажи мені все. Що сталося? Де Седрік та Елізабет? Чому ти в такому стані?

Елла шмигнула носом, витираючи сльози брудним рукавом.

— Мами й тата більше немає... Наш маєток захопила зла мачуха та її дві жахливі доньки. Вони відібрали у мене все, змушують важко працювати з ранку до ночі, спати біля попелу і прозвали мене Попелюшкою. А сьогодні... сьогодні в палаці королівський бал. Мачуха обіцяла, що я зможу піти, якщо виконаю всю роботу. Я старалася, я пошила собі сукню... але сестри просто розірвали її на шматки, щоб я нікуди не пішла! Вони поїхали, а мене зачинили тут і наказали перебрати мішок квасолі та вимити весь дім...

Слухаючи це, Сенді відчувала, як у ній закипає справжня, праведна лють. Магічні іскри на кінчику її палички почали сердито тріщати фіолетовим вогнем. Знущатися з її похресниці? Називати її Попелюшкою? Ну ні, ці земні відьми нарвалися не на ту фею!

Сенді піднялася на повний зріст. На її обличчі з'явилася та сама фірмова, рішуча і трохи зухвала посмішка, з якою вона колись складала іспити в Академії.
Вона впевненим рухом закотила рукави своєї магічної мантії, зручніше перехопила чарівну паличку і підмигнула заплаканій дівчині.

— Так, витри сльози, Елло. Квасоля зачекає, а мачуха з сестрами ще пошкодують, що народилися на світ. Твоя хрещена повернулася, і у мене є диплом Вищої Академії Магії Деріону. Операція «Фея-хрещена» офіційно розпочалася! Готуйся, ми йдемо на бал.