Розділ 3. Диплом, несподіваний згорток і перше чаклунство для Елли

Золотавий вихор порталу виплюнув Сенді прямо на м’який килим Залу Випробувань. Вона ледве втримала рівновагу, притискаючи до грудей чарівну паличку.

Магістр Оріон і професорка Мірабель сиділи за столом у тій самій позі, ніби Сенді не було цілу вічність, а не якихось пів години за часом Деріону.

— Ну що ж, Сенді Авелін, — Оріон підняв брову, дивлячись на дівчину крізь свої кущисті брови. — Твоя паличка повернулася теплою і зарядженою емоціями вдячності. Це означає лише одне.

— Вони одружилися! — з порога випалила Сенді, сяючи від щастя. — І дощ їм не завадив, і заїкання минуло, і обручка лишилася на пальці, а не в каналізації. Я все зробила! Правда, трохи видала себе... але Елізабет це навіть сподобалося!

Мірабель тихо засміялася, переглянувшись із колегою.

— Ми бачили твоє випробування крізь головний дзеркальний екран, дорога. Твоя винахідливість із невидимою парасолькою — це просто блискуче. А те, що ти відкрилася їм... що ж, твоє добре серце знову все вирішило. Ти подарувала людям віру в дива, а це найвища магія.

Магістр Оріон урочисто підвівся, змахнув рукою, і в повітрі перед Сенді матеріалізувався красивий сувій із важкого пергаменту, перев'язаний золотою стрічкою. Він повільно опустився їй прямо в руки.

— Вітаємо, випускнице Сенді Авелін. Відсьогодні ти — дипломована чарівниця Деріону!

Дівчина притисла сувій до грудей, ледь не підстрибуючи від радості. Диплом був у неї!

Час на Деріоні летів швидко, наповнений новими магічними справами, дослідженнями та тренуваннями. Але Сенді ні на мить не забувала про свій календар. Рівно через рік, день у день, вона дістала свій новенький диплом, покрутила в руках улюблену паличку і налаштувала портал на знайомі координати земного маєтку.

— Обіцянки треба виконувати, — змовницьки шепнула вона сама собі й зробила крок в сяюче коло.

Сенді приземлилася прямо на тій самій алеї троянд. Сад цвів і пахнув солодким нектаром. Не встигла вона обтрусити сукню, як з боку тераси почулися швидкі кроки.

— Сенді! Ти прийшла! — радісно вигукнула Елізабет, підбігаючи до неї.

Поруч із нею йшов граф Седрік, який тепер виглядав неймовірно впевненим і щасливим. Вони обидва просто світилися. Але Сенді одразу помітила, що вони прийшли не самі. На руках у Елізабет лежав невеликий, затишний згорток із ніжно-рожевої тканини.

— Привіт, мої любі! — Сенді кинулася їм назустріч для обіймів, але вчасно зупинилася, з цікавістю розглядаючи згорток. — Ой, а хто це у нас тут?

— Це наш головний сюрприз, — прошепотіла Елізабет з неймовірною ніжністю в голосі. Вона трохи відгорнула край пелюшки, показуючи крихітне личко немовляти з кумедним темним чубчиком і рожевими щічками. Дівчинка солодко посапувала, зовсім не звертаючи уваги на магічну гостю. — Їй три місяці. Ми назвали її Елла.

— Елла... — повторила Сенді, відчуваючи, як у грудях розливається неймовірне тепло. Вона обережно торкнулася пальчиком крихітної ручки малечі, і та раптом міцно вхопила її за мізинець. — Яка ж вона крихітна й чудова!

— Сенді, — Седрік ніжно обійняв дружину за плечі й серйозно подивився на чарівницю. — Нашому щастю не було б меж, якби не ти рік тому. Ми багато думали про це... і хочемо попросити тебе про дещо дуже важливе. Стань хрещеною мамою для нашої Елли. Нашою сімейною феєю-хрещеною.

У Сенді відібрало мову. Вона розгублено переводила погляд з Седріка на Елізабет, а потім на маленьку Еллу.

— Я? Хрещеною? — писнула вона, відчуваючи, як від хвилювання знову тремтять коліна. — Але ж... я ніколи нікого не хрестила! Я вмію перетворювати гарбузи на карети і створювати парасольки від дощу, але виховувати дитину... тобто бути духовною покровителькою... це ж така відповідальність!

— Ти впораєшся, — тепло посміхнулася Елізабет. — Твоє серце повне доброти. Кращої захисниці для нашої дівчинки годі й бажати.

Сенді глибоко вдихнула. Хвилювання змінилося дивовижним відчуттям сили та рішучості. Вона лагідно вивільнила свій мізинець з кулачка маленької Елли й дістала чарівну паличку.

— Добре. Я згодна! — рішуче вимовила вона. — І як її хрещена, я просто зобов'язана зробити їй перший подарунок.

Сенді змахнула паличкою, описуючи у повітрі красиву дугу. Золотисті іскри зібралися до купи, ущільнилися, і прямо з повітря на долоню Сенді впав витончений срібний кулон у вигляді маленької зірочки, всередині якої мерехтів крихітний рожевий кристал.
Дівчина обережно поклала кулон на ковдру немовляти і звернулася до батьків:

— Це не просто прикраса. Кулон заговорений моєю особистою магією. Коли Елла підросте, одягніть його їй. Якщо в її житті колись станеться біда, чи їй просто знадобиться моя допомога, нехай вона візьме цей кулон і тричі оберне його навколо своєї осі. Де б я не була — на Деріоні чи в іншому кінці всесвіту — я миттєво почую цей заклик і з’явлюся поруч, щоб захистити її.

Елізабет розчулено притисла руку до серця, а Седрік міцно потиснув Сенді руку.

— Дякуємо тобі, наша феє-хрещена, — тихо сказав граф.

Маленька Елла уві сні солодко потягнулася, ніби відчуваючи, що тепер у неї є найнадійніший і найчарівніший ангел-охоронець у світі.