Розділ 12. 1. Це навіть не схоже на правду.

Ім Ші Йон 

Давно вже мені не було так весело. Чи правильніше сказати як давно я дозволяв собі по справжньому відчувати радість? Мабуть, настільки давно, що вже й не згадаю. 

Але ця гра…насправді я лише прикинувся, що ніколи її не грав, просто щоб знову насолодитися цим як вперше. 

– Ви зробили цей ефернт( щось типу раунду, але не зовсім) цікавішим. Камзамніда сонбенім, – от від кого, а від неї не очікував. 

– Завжди, будь ласка, агассі, – ледь всміхнувся, продовжуючи спостерігати за Фіоною і Томасом у яких зараз розгортався надзвичайно запеклий двобій. 

Цікаво, кому випаде останнє слово і власне перемога. 

Фіона виглядала зараз зовсім інакше, ніж коли грала з іншими. 

– У них завжди так? – поцікавився у її подруги, яка б точно мала знати краще. 

– А…протягнула вона, – я ж прийшла, щоб прийняти у вас ставки, – і голосно розсмяівшись додала, – інакше не буває.

Придивився уважніше. 

Вираз обличчя Фіони був інакшим, а сама вона виглядала значно більш розслабленою, а ще погляд, який був повністю зосередженим на Томасові. 

Можна було подумати, що це просто через гру, але тепер, коли бачив їх так близько зрозумів одну просту і таку очевидну річ. 

– А Фіона виявляється закохана в Томаса. А поставлю на нічию, – усміхнувся якось надто безтурьотно. 

Флав подивилася на мене як на божевільного. 

– А Томас?

– Ні, – тихо але твердо сказав, – для нього вона й справді лише подруга дитинства. 

Флав витріщилася на мене ще більш здивовано, наче я їй зараз розповідаю що насправді є прибульцем чи подорожую в часі або ж розповів їй правду про те ким я насправді є. 

– Цей… Ші Йон сонбе, ви можливо не знаєте, бо не так давно з нами знайомі, але факт, що Томас закоханий в Фіону загольновідомий. Як це може бути неправдою? – обережно поцікавилася вона. 

– Помилився. Переплутав. Знаєте почуття надзвичайно складна річ а трактувати їх не правильно простіше ніж зрозуміти, – відповів тихо і відчув дивний смуток. 

Зараз між мною і Томасом було щось схоже на дружбу, але щойно він усе усвідомить – усе й завершиться. 

Єдине, чого я не міг зрозуміти це те, що мені справді не хотілося аби він змінив своє ставлення. 

Мабуть, тому що вперше за довгий час у мене міг бути друг. 

І вперше за довгий час я був у якійсь компанії. 

– Нічия. Як таке можливо? – з роздумів мене вивів оклик Брігель. 

Як я й передбачив. 

Мої знання дозволяли мені точно визначити завершення гри. 

Тесс. То ти у нас, що ясновидець? 

Ші Йон. Від Знаючої чую. 

Тесс. А якщо серйозно? 

Ші Йон. Я занадто добре знаю цю гру, щоб з точністю визначити, хто стане переможцем. 

Тесс. Отже, прорахував. Цікаво…але знаєш тобі не здається, що ти вже з образу вибиваєшся. 

Ші Йон. Зрозумій вас, авторко Тесс, то я більше схожий на гарну стінку, а тепер я вже став надто живим. 

Тесс. Просто бачила спойлер сюжету і трохи здивована. Ось і все. 

Ші Йон. Приємно сподіваюся. 

Тесс. Як би вам сказати, персонаже Ші Йон. Але не очікувала таких дій.