Розділ 13. Починаються будні або давно не було нарад

Ми знову зібралися в одній з зал Академії і цього разу я відчував дивну правильність. Попри все мені подобалося проводити ці наради. 

А точно єдність, те слово яке я мав на увазі насправді. 

– Ну що розпочнемо? – запитав я у присутніх. 

– Ти якось надто сповнений ентузіазму, – усміхнулася Брі, а тоді показала який саундтрек грав у неї на телефоні. 

А у цієї знову ост з дорам. Як завжди, власне. Це знову нагадало про Іма і Фіону. 

– У мене завжди багато енергії, але зараз краще обговорити результати експерименту. Помітили щось дивне? 

На жаль, це мало зворотній ефект і тепер я здається почав сумніватися у тому, що він погана людина і це дратувало.

– У тому й то проблема, – важко зітхнули Флав і сестра, – він хороший і це точно не гра. 

– Однозначно, – підтримала Брі, – то у чому підступ?

Реджі зі свого вікна подивився на нас звичним котячим поглядом, мовляв ви реально тупі чи тільки прикидаєтеся. 

А тоді граційно зістрибнув зі свого місця і зволив пояснити. 

– Я гадаю, що він хороший, але щось змушує його робити погані вчинки. Або він грає, а ви вірите, – він хотів сказати щось ще, але саме у цей момент на мій телефон прийшло повідомлення. 

– Мені відписали, – прошепотів я. 

Гадав, що уже й не з'явиться, але це справді був текст, скопіювавши його я відкрив гугл перекладач і шоковано подивився в телефон. 

Чесно, ця дівчина писала так, що на перший погляд могло здатися, наче це записки божевільної. Та коли вчитався у сенс – зрозумів цілком і повністю. 

– Та вашу ж…– після чого інші з подивом слухали лайку від мене, мабуть, уперше в житті.  

– Та що там такого? – запитала Інна схвильовано. 

– Це вірш, – зазначив я і показав його всім присутнім. 

"Осіннє листя опадає. 

Небо сіріє. 

Вогонь ще палає, 

Навіть, коли не залишилося дерев"

– І ти щось тут зрозумів? – щиро здивувалася сестра. 

Авжеж вона цього не зрозуміє, бо ніколи не вміла імпровізувати, але для тих, хто живе викручуванням може легко розпізнати приховану правду. 

Як я наприклад. 

– Думаю це означає приблизно таке, – махнув рукою я і продовжив, – що Ші Йон змушений це робити і попри все не може вирватися з під контролю або ж навпаки... – завершив я неоднозначно, адже усе ще не знав чи можна йому довіряти, – а якщо коротко то сказане Реджі раніше. 

– Тоді будемо спостерігати далі і чекати на те чи не з'являться ще якісь повідомлення, – сказала Дельфі. 

– А може усе ж почати щось робити? – заперечила Брі. 

Тесс. Полегше. У нас тут ще 200 000 тисяч знаків у які треба щось втиснути. 

Лисиця. Тож давайте спостерігати далі, а потім в останні знаки усю історію впихнути. 

Еліс. У неї точно  є план. 

Асін. План? У сенсі – ну якось воно та й буде. Головне надійний, як швейцарський годинник. 

Тесс. Але ж не підводив. 

Асін. Як прогноз погоди, хіба що. 

– Навіщо? – не зрозумів Сіетл, – ми ж переконалися, що він нормальний, хіба це не означає, що поки він не несе нікому загрози. 

– Та ну вас, – пробурмотіла вона, – Реджі ходімо. 

Фамільяр попрощався і поспішив за нею, швидше за все плануючи її у чомусь переконати. Цікаво лише на чий бік він стане, знаючи його відданість мав би обрати Брігель. 

– Але все ж вона права, – почала Терза, – нам варто почати щось робити інакше ми просто чекаємо з моря погоди і так може стати зовсім пізно. 

– Твоя правда, – погодилася Інна, – я так раз одну дораму дивилася, де через таке потім було занадто багато скла. 

Я важко зітхнув. 

– Сіетл, Кора, Селестра, як проходить збір внутрішньої інформації? – звернувся до них. 

Лідер організації має щось робити інакше він не матиме жодної користі. 

– В процесі, – сказали Кора і Сіетл. 

– Залишилося зовсім трохи і все буде в мене на руках, – запевнила Сел.  

– Чудово, – кивнув, – щойно завершите – повідомите в телеграм.

Після цього зайшов у телефон в нотатки, бо саме там у мене було записано, хто що робить. 

Тесс. А коли вони встигнули це все організувати? 

Асін. Якщо я правильно зрозуміла, то це тоді, коли всі мали самі собі обрати обов'язки. 

Еліс. От тільки для нас це все залишилося за кадром. 

Лисиця. Як і для читачів. Тож тапки в нас не кидати це все персонажі. 

Асін. Системний захист виставлено. 

– Терзо і Інно? – звернувся до них, підвівши погляд, – ви знайшли щось про його вступ?

– На диво так, – кивнули вони усміхнувшись. 

– Він у нас за обміном тож не дивно, що Терза нічого не знайшла, – продовжила Інна, а тоді додала дещо розгублено, – і все ж зважаючи на усі наявні фактори він не міг потрапити на курси. 

– І ми не знайшли жодної згадки про його зарахування туди, – завершила сестра. 

А от це вже було ой як підозріло. Тоді це виходить, що його взяли бо блату або ж все значно складніше. 

– Брі і Реджі…а точно їх же, – хотів завершити я, але мене перервали. 

– Ми дізналися від викладачів рівно нічого, – буркнув Реджі, – ні не так, ми дізналися багато всього, але кожний говорить протилежне. 

– А дехто плутається у свідченнях, – продовжила Брі, знову сідаючи на своє місце. 

І все ставало ще підозліше з кожною новою отриманою інформацією. 

Ну і що нам узагалі робити? 

– Так Арвін, Дельфі і Айзек, а що ви мали робити у мене нічого не записано. 

– Перевірити його минуле, – відповіли вони. 

– І як проходить? – поцікавився. 

– Його немає, – важко зітхнула Дельфі, – наче такої людини просто не існує. Ми з Арвіном поїхали в Корею поки ви святкували і там я розіграла ситуацію через яку звернулася в поліцію. Так от його не знайшли! – вона не часто реагувала емоційно, але ця ситуація здається повністю вибивала її з рівноваги.