Розділ 12. Вихідні завершились

Фіона

Уперше за весь час тут я спала нормально. Не знаю, що ми зробили тим, що дізналися правду, але все завершилося і я була щаслива з цього приводу. 

Тепер можна видихнути з полегшенням і відпочити. 

А ще це був останній день, тож і провести його потрібно було якнайкраще. 

Я підібрала свій улюблений образ, який би підходив на сьогодні і заплівши волосся в косу спустилася вниз. Усі ще спали, але для мене це було й на краще, бо було про що подумати. 

Легенда завершилася. Ми її склали, але чому мене не покидало відчуття, що це не все. 

А особливо не давали спокою слова Реджі про метафору. 

І все ж…це відчувалося так правдиво, що я наче й справді потрапила у минуле. Я бачила на власні очі руйнування того місця, яке було надто гарним, щоб його так просто знищити. 

Коли я побігла, то наткнулася на кімнату з Терзою і від неї й дещо дізналася. Вона знайшла інформацію, яка суперечила світоустрою тієї реальності. 

Але ще цікавіше…та дівчина сказала мені що вони надійно сховані і лише її нащадок зможе відшукати ті папери. І що в них було, мабуть, назавжди залишиться прихованим від нас. 

Надвечір ми вирішили відсвяткувати нашу подорож, адже невідомо, коли ми ще так зберемося. 

Цікаво, що буде коли ми повернемося, здавалося, щойно це станеться, дружня атмосфера розсипеться і від неї нічого не залишиться. 

На диво, друзі справді прийняли Ші Йона і зараз про щось вільно спілкувалися без тих підозрілих зиркань у його бік. Невже теж зрозуміли, що він хороша людина. Було б добре. 

Приготування тривали злагоджено, хоч ми виїжджали кудись разом не так часто як хотілося, але кожний знайшов собі якусь роботу. 

Мені ж не давали нічого, тож я зручненько вмостилася і почала працювати над ескізами. У такій приємній і спокійній атмосфері малювалося значно легше. 

Потрібно буде надіслати Томасу, коли повернуся, адже чисто випадково я почала працювати з ним разом над персонажами. Тому тепер я ще й була офіційно працевлаштована. 

Він саме про щось сперечався з Ші Йоном, але це було більш дружнє підколювання, тому я могла бути спокійна. 

– Мені точно нічого не знайдете? – запитала в дівчат завершивши з дизайном. 

Було страшенно нудно. 

– Подача на тобі, – сказала Флав, поплескавши мене по плечі, – розраховуємо на тебе. 

Я усміхнулася радісно і почала розкладати по тарілках так, що усе виглядало не гірше, ніж в якомусь відомому ресторані. 

– Ви десь вчилися, Фіоно ссі? – запитав Ші Йон із щирою цікавістю. 

– Ні, це природжене чуття, – відповіла тихо, ніколи не вміла приймати похвалу. 

За їжею ми швидко знайшли, що обговорити, тож час пройшов швидко. Я справді була рада, що ця подорож відбулася. 

Потім Флав і Кора вирішили, що було б круто розпалити багаття і розповісти якісь страшні історії. 

Відчула як настрій дещо псується – ніколи не подобалося таке проведення вільного часу, бо зовсім не була прихильницею хоррорів. 

– Може краще зіграємо? – одразу ж перевели тему Томас і Сіетл. 

Полегшено усміхнулася. Так, це точно краще. Хоча дівчата виглядали розчарованими, але одразу ж запитали. 

– Яку гру? 

– Пісні, – сказала Брігель швидко і нагадала, – хто не зможе заспівати рядок вибуває. Хто буде? 

Я і Томас одразу ж підняли руку, от хто, а ми в житті б таке не пропустили. Далі це зробили Брі, яка її запропонувала, Реджі і Дельфі точно за компанію з нею. 

Мить подумавши до нас приєдналися усі інші. 

І насамкінець дещо невпевнено Ші Йон. 

– Це не так і складно сонбе, – підбадьорила його я, – і якщо ви граєте вперше вам дозволяється обрати пісню, – додала з очікуванням.

– Я раніше чув, що ця гра популярна у магічному світі Аві, але не думав, що й тут її хтось грає, – відповів він і вперше виглядав дещо збитим з пантелику. 

Він сів поруч зі мною і декілька хвилин задумливо дивився на озеро, наче згадував усі існуючі гурти. 

Тоді дістав телефон і почав щось швидко шукати. 

Заграла мелодія, яка здалася мені надзвичайно знайомою і те ж саме читалося і очах інших. Нарешті він тихо проспівав, наче сам був невпевнеий чи може. 

– Don't ask me 

Про що, ледь не ляпнула, але вчасно згадала, що потрібно заспівати хоч щось. 

– What you know is true 

Боже, я зараз відчуваю як на уроці англійської, коли ти забув речення і імпровізуєш вже як вийде. 

Господи поможи

Узагалі у цій грі можна було використати пропуск ходу, але лише раз за раунд і тільки у тому випадку, якщо вони були. 

А то це inxs never tear us apart я ж думала, що щось настільки знайоме. 

Еліс. Це я кожного разу, коли згадую якусь пісню. Я ж точно знаю...

Тесс. У мене є одна така пісня, в якої я досі пам'ятаю лише мелодію і час від часу вона не дає мені спокою. Серйозно, інколи мені здається, що її просто не існує в нашій реальності. 

За законом жанру Ші Йон виявився тією самою людиною, яка виграла з першого разу, хоча у нього була перевага у виборі. 

І тепер він знов мав вибрати пісню. 

Цього разу я згадала одразу. 

Адже як можна не впізнати свою улюблену пісню.