Розділ 7.1. Чи існує місце для неї?

Фіона

Невже я справді подобаюся Томасу? Не знайшла більш про що думати називається. Але це питання реально не покидало мої думки з часу їхньої зустрічі з сонбе. Або може він просто хвилюється за мене як за подругу дитинства. 

Точно, уся справа в цьому. 

– Фіоно ссі, – покликав мене згаданий, – щось трапилося? 

– Ви трапилися, – буркнула я, – розумію ще Томаса, він завжди такий, а ви то чого? – з нерозумінням глянула на нього. 

– Я просто відповів йому тим самим, – холодніше ніж завжди відповів він, а тоді одразу виправився, – вам немає про що хвилюватися, – усміхнувся тепло як завжди і я вирішила, що це й справді не моя справа. 

Не бються і на тому дякую. А якщо їх влаштовують такі стосунки, то най роблять, що хочуть. 

– Ви б хотіли кудись потрапити в Україні? – поцікавилася у нього, я була багато де і сама не мала ідей щодо того, де ж відсвяткувати свій 28 день народження. 

– Але ж це ваш день чому запитуєте у мене? 

Коли ти найстрашра в багатодітній сім'ї твій день втрачає значення, адже молодші важливіші. Мабуть, тому я так легко дозволила собі втекти сюди. 

Лише тато і Томас справді думали про це. Ну і друзі тут змусили мене знову полюбити цей день. 

– Чесно я була б рада якби хтось зробив вибір за мене, – сказала з деякою втомою у голосі. 

Погляд Ші Йона змінився, не на співчутливий…це було б логічно, а на підбадьорливий. 

Дивно, та зараз він здався старшим. 

– Я не знаю, які у вас причини, та все ж обирати повинні саме ви. Подумайте над тим куди насправді хотіли б поїхати ви, Фіоно, – і голос звучав теж інакше так, що вона мимоволі кивнула, а потім попрощавшись задумливо і розгублено пішла далі. 

Що це за аура у нього зараз була? Чому його слова нагадали мені про зовсім іншу людину. 

Та ні…їй знову щось ввижається. 

Тесс. Ця книга точно могла б завершитися давним давно. 

Еліс. Але на наше превелике щастя вона майстриня з відкидання гіпотетичної правди.

Асін. І було як казала Тесс завершили книгу через десять розділів. 

Лисиця. То ж варто нам радіти і не скаржитися.  

У гуртожитку вона довго дивилася в вікно, чи правильніше сказати стояла з закритими очима. 

Чи існує місце у яке вона б хотіла поїхати? 

Море і гори були банальними, тому давно їй остогидли. Ні, вона не ненавиділа їх просто хотілося чогось нового. 

Точно! 

Вона почала швидко шукати в інтернеті і нарешті знайшла те, що шукала. Місце обралося значно швидше і простіше, ніж здавалося спочатку. 

Тепер залишалося лише сказати про це іншим. 

Надіславши у спільний чат, стала з завмиранням серця чекати на відповіді. 

Томас. Це чудова ідея. Давно хотів там побувати. Ти просто генійка, подруго! 

Вона не стрималася і як завжди усміхнулася. Томас як завжди. 

Кора. Я звичайно хотіла на море. Але…це теж непоганий варіант. 

Ти диви, хто підтримав її ідею, оце так шок контент і максимально неочікуваний поворот. 

Сіетл. Я хотів у гори, але так навіть краще. 

Його відповідь майже не здивувала. Загалом Сіетл не так часто сперечався. 

Ерл Флав. Куди ти туди й я, моя дорога. 

Ще одна, якщо подумати була б у неї звичайна орієнтація, то швидше за все легко зійшлася б з Томасом. Вони точно були б чудовою парою, вайб від них йде той самий. 

І чомусь від цієї думки вперше стало сумно. 

Відповіді інших були схожі за винятком Дельфі і Арвіна, які від поїздки відмовилися взагалі, а ще трохи згодом відписала й Селестра, яка теж передумала. 

Чесно, я здогадувалася, що їх може не бути, але все ж було сумно, що через внутрішні конфлікти вони не можуть бути разом зі всіма. 

Ерл Флав. Я тут подумала, а може додати в чат твого Ім Ші Йона. Ну типу ви ж зустрічаєтеся, а він як не свій. 

На диво, проти ніхто не був і це насторожило. Наче вони перед цим все обговорили, а тепер просто озвучили спільну думку. Та все ж це було на руку й мені тому вже так і бути підіграю. 

Фіона. Гаразд. Я запитаю. 

І закрила чат відкриваючи особисті, знайшовши потрібний контакт швидко відписала. Тільки зараз зрозуміла, що це моє перше питання. Усе ж ми й так поки кожного дня бачилися в академії. 

А вихідним був лише один день, на який якраз і припадало моє день народження. 

Фіона. Дякую вам, сонбе. Ваша порада допомогла мені зробити правильний вибір. 

Ім Ші Йон. Завжди будь ласка, Фіоно ссі. 

Фіона. І ще дещо. Чи не проти, якщо я додам вас до чату з моїми друзями? 

І чому вона так невпевнено це написала, наче щось погане робить. 

Ім Ші Йон. Я не проти, якщо вони не проти. Але думаю, якби це було так ви б не запитували? 

Фіона. Ваша правда. Це була їхня ідея. Отже, згода. 

Ім Ші Йон. Згода. О точно, щоб ви хотіли отримати в подарунок? Я не так багато про вас знаю аби підібрати щось конкретне. 

Фіона. Знову ж таки мені байдуже. Але лише зараз згадала, що не запитала, коли день народження у вас. 

Дивно та він довго мовчав. Здавалося цілком звичайне питання, але відповіді не було хвилин пять, якщо не більше. Чи може їй так здалося? 

Ім Ші Йон. 7 липня 

Фіона. Яка гарна дата. 

Ім Ші Йон. Як і у вас. І цього разу я таки дослухаюся і оберу на свій смак, але потім не скаржіться. 

Фіона. Не буду. А і ще одне, якщо що, то вони більше мені про вас сказали, аніж я їм. То ж я тут ні до чого.