Розділ 7. І куди котиться цей сюжет?

Томас

– Ти запитала Фіону? – поцікавився на наступний день в Інни, коли ми зустрілися в коридорі. 

Вона ледь не підстрибнула, а тоді подивилася на мене з виною. 

– Я забула…– прошепотіла вона злякано. 

Повірити не можу…і навіть щось таке просте не можна довірити…чекайте. 

– Ти хотіла аби я її запитав чи що? – одразу просік в чому суть проблеми, бо надто вже награно вона виглядала, – оскар тобі точно не дадуть, Іно. 

– Ну так, – усміхнулася вона, – щасти тобі, Томасе. 

– Завдання прийнято, але ви все організуєте, – сказав віддавши честь і натякаючи на неї і дівчат. 

Серйозно не над всім мені працювати. 

– Буде зроблено, – кивнула вона і прошмигнула в аудиторію. 

Усю пару мені було складно всидіти на одному місці і дочекатися завершення. Все думав над тим як заговорити з Фін. То ж зараз підклавши в чистовик додатковий листок я виписував сценарій того як можна це зробити. 

Поки жоден варіант мені не подобався. 

Коли ж викладачка дивилася в мою сторону я одразу ж починав писати лекцію. Про всяк випадок. 

Тесс. Цікаво, я книгу в школі що схоже писала. Хоча частіше я робила це на фіз вих. і інформатиці. Мусила б бути хоч якась користь з цих предметів. 

Завершивши пару, я мав перехопити подругу швидше, ніж це зробить той, поки невідомо чи справді хороший персонаж. 

Тому я одразу ж перехопив її поки вона не встигнула вийти. Так надійніше. 

– Томасе, ти чого? – здивовано подивилася на мене, коли я притримав її за плечі. 

– Хотів дещо запитати, поки ти вільна, – відповів і відпустивши відкрив перед нею двері. 

Вона вийшла і все ще здивована моїми діями йшла трохи далі, ніж завжди. От халепа, невже я налякав її? 

Тесс. Я думала він скаже холера. 

Еліс. Або ще якийсь більш креативний варіант. 

Лисиця. Поудумаєм над цим. 

Асін. Скинете мені я підберу найкращі варіанти. 

– У тебе ж скоро день народження. Може ти десь хочеш відсвяткувати, Фін? – запитав я і відчув, що мені ніяково від того, що це звучало значно гірше, ніж я уявляв, – всі разом ну і твій Ім як там його. 

– Ші Йон сонбе, – завершила вона і глянула на мене з докором. 

А я вкотре, згадавши, що вона нічого не знає, подумки вдарив себе рукою по обличчю. Авжеж я добре знав як його звати просто так відчувалося полегшення чи що. 

– Та байдуже, – махнув рукою я, – то є чи немає. Ми ж маємо знати, що він за один? – цього разу голос звучав звично. 

Вона задумливо усміхнулася, а завбачивши цього Ші Йона в коридорі, одразу ж радісно помахала йому рукою і мені не залишалося нічого іншого як привітатися. 

– Вітаю Ім, – сказав я зі шкідливою усмішкою і все ж ледь кивнув. 

– Вітаю, Моррейн, – відповів він, назвавши мене також на прізвище. 

Але мене здивувало інше звідки він його міг знати. Фіона вдруге подивилася з докором, але цього разу на нас обох. Ми лиш переглягулися і зійшовшись хоч у чомусь, знизали плечима, мовляв це теж такий спосіб привітатися. 

– Я подумаю, – буркнула Фіона, а тоді додала вже більше з усмішкою, – до зустрічі, Томасе. 

Я кивнув і лише залишився дивитися їй вслід. Цікаво, коли вона надішле відповідь. Знаючи її, це не найлегший вибір для неї. 

Лисиця. Вам не здається, що в нас тут може бути броманс. Я аж дихати боюся аби не накаркати. 

Тесс. Я за, а то все сестринство і сестринство. Треба ще й щось таке для різноманітності. 

Асін. Я вам більше скажу, вам не здається, що між ними хімії більше, ніж Фіоною і Ші Йоном чи нею і Томасом? Елсі, а ти чого мовчиш? 

Еліс. Однозначно. Може взагалі жанр змінемо? 

Тесс. Це без мене. 

Лисиця. Тільки не покидай чай, тобто чат. Не залишай мене. 

Тесс. Не хвилюйся. Я ж не ті двійко.

Асін. Чиє б нявчало. 

Еліс. Та фрестінг з нею. 

Тесс. Та це жарт був. Вони це як Айрін і Сіона. Але я була в шоці, коли дізналася правду.

Асін. Ми всі тут були вражені, про Айрін.