Розділ 1. Коли Фіона почала зустрічатися

Томас 

– Чекай, що? 

Я закашлявся від того, що вдавився чаєм із подивом витріщився на щасливу подругу. Ні, здається у мене почалися слухові галюцинації, мабуть, через проблеми зі сном. Сестра змушує мене вчитися. Старша, на дві хвилини і гадає, що може мною командувати. 

Я вже навіть почав озиратися їдальнею, щоб знайти і розповісти їй усе, що про неї думаю…

– Я почала зустрічатися і хотіла аби ти, як мій друг дитинства дізнався першим, – повторила вона. 

І потрібно їй завжди надавлювати на найболючіше місце, от що за людина. Знаю я, що друг дитинства, на пам’ять вже вивчив. В темі, що нічого мені у цьому житті не світить. 

– Зустрічаєшся? – перепитав я тоном лінивця з Зоотрополісу. 

– Так, – вже більш приречено відповіла вона,  – не думала, що ти так відреагуєш, – засмучено додала, сідаючи навпроти. 

А тоді до мене дійшло. Вона ж не знає, що насправді подобається мені трохи більше, ніж подруга, але не достатньо, щоб наважитися зруйнувати такі наші стосунки. 

Ось і не може зрозуміти чому я не радію за неї. Взагалі, можна було б здогадатися, але краще не потрібно. 

– Вибач, вибач, – стрепенувся я, – просто так здивувався, що ти з кимось зустрічаєшся, що не знав, що відповісти. Ну тобто це не означає, що ти не можеш цього зробити, просто…– швидко як завжди заговорив я і вона полегшено зітхнула. 

– А я вже було подумала, що раптом подобаюся тобі, – пильно глянула на мене вона. 

А тепер час вдавитися їжею чи що і повністю себе видати, але ні…я добра душа, який вирішив дати шанс незнайомцю. 

– Та ні ти ж моя подруга дитинства, – чи точніше хотів використати можливість, щоб зі шкідливості кинути камінь в її город, і для повноти ефекту додав, – лише подруга дитинства. 

Тесс. Ну що за персонаж. 

Еліс. І могли б вже книгу завершити. 

Асін. Чому ж просто змінити сюжет. Кардинально. 

Лисиця. Та ну вас. Навіть не думайте, бо я втечу швидше, ніж Тесс.  

– Тоді я рада, що між нами не буде зайвих непорозуміннь, – відповіла Фіа дещо знічено. 

Та ні я їх щойно примножив. 

– Вітаю і сподіваюся у тебе буде все добре. Але, якщо він тебе образить ти знаєш до кого звертатися, – відсалютувавши їй я поспішив вийти. 

І це лише тому, що через дві хвилини мали розпочинатися пари, а якщо запізнюся Терзі мене приб'є, а мені ще треба дожити до кінця навчального року, що можна було від неї втекти.

Я встиг саме вчасно. 

– І що ж змусило тебе прийти на п'ять хвилин раніше, а не на 10 пізніше? – поцікавилася вона, змірявши мене цим своїм вічним поблажливим поглядом. 

– Я розповім усім щойно зберемося разом, єдине не запрошуйте Фіону, а краще створити окремий чат без неї, – відповів швидко, виймаючи речі з сумки. 

Мені не хотілося зараз їй це казати, але коли будуть інші усе буде дещо простіше. 

Лекцію записував на автоматі майже не вслухаючись в слова. Руни зараз цікавили мене в останню чергу, і якнайшвидше хотілося піти.