Глава 11

Меліса 

Приємна музика ллється з усіх усюд. Десь внизу ритмічно підтанцьовує увесь люд. Вони рухались плавно, відтворюючи музику своїми рухами. Всі усміхнені, одягнені у щось золоте. То такий у них дрес-код? Але ж ми відрізняємось від загальної маси.

Хтось тримав у руках плакати з надписами мовою, яку я чомусь розуміла.

Я очікувала побачити щось на кшталт печери, в якій виступатиме ця пані, але ні, все було так, як і говорив Рей. Все майже таке ж саме, як і у нашому світі. Це створює ілюзію, я й досі знаходжусь вдома, а не бозна-де, за три зірки від того місця, до якого тягнулась моя душа.

Але коли мій погляд впав на жінку, котра в променистій сукні виходила до своїх слухачів, я ніби щелепу втратила, бо вона сама сповзла до підлоги. 

Неймовірної краси жінка яскраво посміхалась своїм фанатам, які верещали гучніше, ніж могли винести мої барабанні перетинки. 

— Це і є ваша Аеліта? — крізь шум питаю в Рея, але погляд від шикарної жінки не відводжу.

— Так, це вона, — він кладе мені руку на поперек, а губами припадає до моєї скроні. Я й сама підставляю йому свою голову. — Дивись уважно на сцену, зараз ти побачиш щось зовсім для тебе незвичне.

Я, слухаючись чоловіка, уважно слідкую за концертом, який от-от вже почнеться. Поки на сцені ця Драконсьє знаходиться сама, але інструменти, що стоять позаду неї, свідчать про те, що скоро підійдуть і музиканти. Невже вони будуть драконами в прямому значенні цього слова?

Рей мене заінтригував. 

Хвилини йшли, а ніхто так і не приходив. Аеліта продовжувала спілкуватись з гостями, розповідаючи те, як вона рада бачити їх знову. Про те, що дуже довго готувалась до концерту і після нього буде велика перерва, оскільки сама співачка оголосила про свою довгоочікувану вагітність.

Позаду мене охає і Рей, будучи здивованим таким поворотом подій. Я повернула до нього голову, щоб зрозуміти в чому була проблема, але не побачила нічого, окрім нахмуреного виразу. Він спопеляв співачку поглядом, а я все не розуміла в чому ж таки справа.

— Що сталось? — питаю його.

— Нічого, за що б тобі вартувало хвилюватись, моя хороша, — бреше мені прямо у вічі.

— Я ж не сліпа, — обурююсь, і тим часом вириваюсь з його обіймів. На диво Рей мене спокійно відпускає. 

Не бачу причин з ним сперечатись. Ми ніхто один одному, якщо не бажає говорити - то нехай не говорить. Мені що з того?

Тому я й не думаю більше про його реакцію, а зручніше вмощуюсь на одному з двох крісел, які були у нашому секторі. Добре, що він був закритий  і я не бачила інших людей. Сперлась на огорожу та поклала на руки свою голову, очікуючи послухати їхню знаменитість.

І от, фанати замовкають, а слідом роздаються перші акорди. Аеліта розпочинає свою пісню і я застигаю, мов вкопана. Музикантів немає, а інструменти грають. І це не фонограма. Це точно не вона, бо я бачу, як рухаються всі інструменти. Бачу, як палички б'ють в барабани, як струни гітари гойдаються.

В здивуванні повертаюсь до Рейнгарда, який з легкою посмішкою зустрічається зі мною поглядом, а  потім стинає плечима. 

—  Я ж казав тобі спостерігати, бо все пропустиш, — чоловік радісний, бо йому таки вдалось мене здивувати. А цей дракон мав рацію, такого я більше ніде не побачу. 

Мелодія доповнює ніжний спів Драконсьє, а я відчуваю себе ніби в трансі. Такої гарної пісні я ще в житті не чула. Тілом повільно повзуть мурашки. я впевнена, що мої очі зараз горять в німому захваті. Я зараз я справді вдячна Рею за цю ідею. Концерт й справді був неймовірним. А це була всього лише перша пісня.

Після якої, жінка змінила свій образ, не сходячи зі сцени. Просто в один момент з довгої, сяйнистої білої сукні, вона стала зелено-золотою з металевими гілочками. Її довге волосся також привертало мою увагу.  Або ж змушувало заздрість виглянути зі своєї нори. Я б теж хотіла бути володаркою такої пишної копни. 

— Подобається? — звучить над вухом голос Рейнгарда.

— Ти ще питаєш? — задоволено відповідаю. — Звісно подобається, але як таке можливо? Це якась магія?

— Аеліта належить до дуже давнього роду. Таких родів у нас не так то й багато. Але сили, якими вони володіли, передаються всім нащадкам. Вона управляє речами за допомогою свого голосу,  — Рей бачить, що я не сильно розумію його пояснення, тому намагається показати все простішим. — Ментальний наказ, прихований в тембрі голосу, якщо це тобі спростить розуміння. От і вся магія. 

— Ти теж таке вмієш? — буде дивно, якщо він не матиме якихось сил. Бо так виставляти свого хвоста на показ і не мати ніякої магії в крові - соромно.

— Не зовсім.  Я не володію магією роду Драконсьє. Магія мого роду дещо інша…

— І ти не хочеш поділитись зі мною?

— А ти вже готова стати частиною нашого роду? — хитро посміхається мені. І знає ж, ящір лускатий, що я дам негативну відповідь, але навмисно провокує.

— А що така інформація доступна лише членам вашого роду? — дочекавшись його кивка, я відвертаюсь від нього і промовляю. — Тоді мені вже не цікаво.

—   Я можу гроші зробити з нічого, — притуляється до моєї спини чоловік, від чого тілом знову пробігають мурашки, навіть пісня в цей час звучить тихіше. Все для того, аби я лише розчула його слова.  — Я маю силу знаходити дорогоцінне каміння. І один з них зараз знаходиться в моїх руках…