«Понеділок без ілюзій»

Літній день усе ще був сонячним, спекотним і безтурботним, але для неї світ розпався на частини. Десь в глибині душі, їй хотілося вірити, що за хвірткою її чекає він – Андрій Вадимович, що він її пригорне і заховає від усього світу, що вони зараз поговорять усе вирішуть. Але…..нікого не було. Він залишив її тут, саму-самісіньку.

 Оксана йшла швидко, не розбираючи дороги, сама не знала куди, та хоч світ за очі і лише тепер, коли поруч не було нікого, перша гаряча сльоза болю й пекучої образи впала з очей і покотилася по щоці.

Дівчина не збиралася благати, чи бігати за чоловіком, який так легко відмовився від неї, навіть не вислухавши. Попереду був понеділок. Нова зміна. І їй доведеться знайти в собі сили, щоб зайти в операційну та вистояти перед тим холодом, який тепер чекав на неї замість кохання.

Неділя розчинилася в сірому тумані, залишивши по собі лише гіркий присмак. Оксана й гадки не мала, куди зник той вчорашній день — усе відбувалося наче у важкому, душному сні. Згадувалися лише уривки: як вона на автоматі викликала таксі до своєї порожньої квартири, як вимкнула телефон, щоб не чути ані дзвінків батька, ані вибачень бабусі, і як проплакала весь вечір у подушку, даючи повну волю емоціям та безжально проживаючи свою особисту драму.

Але ніч минула, змиваючи з неї рештки ілюзій.

Зранку з душу вийшла абсолютно інша жінка. Холодна, стримана, без емоційна. Здавалося, за ці кілька годин у ній вбили все те тепле, ніжне й світле, що тільки-но зароджувалося в душі. Жодної слабкості більше. Жодної краплі сліз.

Оксана твердо вирішила: відтепер існує лише медицина, кар'єра та її власний шлях. Вона більше нікому не дозволить маніпулювати собою, робити з неї розмінну монету чи винувату в чужих фантомних образах.

Вона й гадки не мала, що чекає на неї попереду: чи справді батько втілить свої погрози й звільнить її з клініки, чи їй доведеться написати заяву самій, і як взагалі дивитися в очі Андрію, коли серце при кожній згадці про нього стискається в крижаний вузол. Але сталева витримка лікаря, вихована роками складних операцій і безсонних чергувань, урешті взяла своє.

Вона нанесла бездоганний, трохи суворий макіяж, який приховав сліди нічних сліз, зібрала волосся й упевнено крокувала до гаража.

І ось Оксана вже сидить у своєму авто, тримаючи в долоні паперовий стаканчик із гарячою міцною кавою, і повільно вливається в ранковий міський потік, прямуючи до лікарні. Дівчина запаркувала авто і перш ніж йти працювати  вона все ж взяла телефон і зателефонувала найближчій людині. І це була не мама. Вона знала, як матері не просто знаходитися між двох вогнів, вона щиро кохала батька, і не могла обирати між дитиною і чоловіком. Тому Оксана не задумуючись набрала подругу.

— Аліно... — з легким трепетом у голосі промовила Оксана, коли на тому кінці дроту зняли слухавку.

— Ксю? Що трапилося? — стривожено перепитала подруга, миттєво зреагувавши на її тон.

— Ти мені потрібна сьогодні ввечері. І пляшечка вина... — знову зі сльозами на очах витиснула з себе дівчина, відчуваючи, як крижана маска на секунду дала тріщину.

— Почула. Без жодних питань, — без вагань відповіла Аліна, не розпитуючи про деталі, бо справжні друзі відчувають біль і без зайвих слів.

— Дякую. Заїду за тобою після роботи, — промовила Оксана й попрощалася з подругою.

Скинувши виклик, вона глибоко вдихнула, видихнула й упевнено розправила плечі. Досить сліз. Вона попрямувала до лікарні.

У душі все ще дико пекло від того, що Андрій черговий раз її зрадив і зранив. Зранив саме тоді, коли вона найбільше йому довірилася. Зранив тоді, коли вона відкрилася й віддала йому всю себе без залишку... І він навіть не спробував нічого з'ясувати! Не дав їй промовити ані слова, не захотів вислухати, а просто повірив у найгірше й викинув її зі свого життя.

«Самозакоханий бовдур...» — злісно подумала Оксана, міцніше стискаючи кермо. Його зачеплене чоловіче гордощі виявилося для нього важливішим за все, що між ними було. Ну що ж, якщо він хоче бачити перед собою лише холодну колегу — він її отримає. Оксана вийшла з авто і рішуче попрямувала, після того що вчора трапилося вона була готова до будь якого удару.