«Хірургія бажання»

Швидко зорієнтувавшись у ситуації й подумки подякувавши долі, що сьогодні від злості так і не випив жодного келиха віскі, Андрій повів дівчину до свого автомобіля. Він обережно відчинив пасажирські двері, допоміг Оксані сісти на шкіряне сидіння і, наче справжній джентльмен, нахилився над нею, щоб пристебнути пасок безпеки. У цей момент її обличчя опинилося всього в кількох сантиметрах від його шиї, і Андрій на мить завмер, вдихаючи солодкий аромат її парфумів, змішаний із терпким запахом нічного клубу.  Нарешті закривши дверцята, обійшов машину й сів за кермо.

Андрієві не потрібно було запитувати адресу. Він чудово знав, де вона живе, адже кілька місяців тому вже підвозив її після важкої добової зміни. Тоді його неабияк здивував цей факт. Оксана була донькою головного лікаря і власника елітної клініки, проте замість того, щоб розкошувати в заміському особняку разом із батьком, вона обрала повну незалежність і жила у звичайній багатоповерхівці. Ця її риса — затяте прагнення всього досягати самотужки — викликала в Острозького ще більшу повагу.

Нічне місто пролітало за вікнами розмитими неоновими смугами. У салоні панувала тиша, порушувана лише тихим мурчанням потужного двигуна. Андрій час від часу кидав погляди на пасажирське крісло. Оксана, зморена стресом, алкоголем і шаленими танцями, розслабилася і міцно заснула, кумедно підклавши долоньку під щоку. Андрій гне спішив, кожне червоне світло світлофора давало йому можливість вдосталь надивитися на пасажирське крісло, і з кожним кілометром його самоконтроль випробовувався на міцність.

Світло зустрічних ліхтарів м’яко ковзало по її фігурі, і Андрій зловив себе на думці, що просто не може відірвати від неї очей. Його проймало дике, майже до болю гостре здивування: як він, досвідчений чоловік, котрий щодня бачив її на роботі, міг не помічати, наскільки вона сексуально приваблива? Без цього суворого медичного костюма та зібраного під шапочку волосся вона виглядала як саме втілення гріха.

Погляд хірурга повільно спустився нижче. Закритий комірець її сукні щільно облягав шию, але тканина так звабливо натягувалася на її великих, пишних грудях, які плавно, в такт глибокому сну, піднімалися й опускалися. Цей розмірений рух діяв на Андрія гіпнотично. Долоні на кермі миттєво спітніли, а внизу живота поповзло звичне, гаряче чоловіче бажання. Йому до нестями захотілося зупинити машину прямо посеред проспекту, протягнути руку й торкнутися цієї спокусливої лінії грудей, погладити пальцями оголене плече, перевірити, чи її шкіра така ж шовковиста, якою здається в напівтемряві салону. Він буквально фізично відчував, як у ньому прокидається власник, який більше не хоче ділити цю жінку ні з її робочим графіком, ні з випадковими мажорами в клубах.

Коли машина плавно зупинилася у дворі її будинку, вона навіть не поворухнулася.

— Оксано... Ксюш, прокидайся, ми приїхали, — тихо покликав Андрій, злегка торкнувшись її плеча.

У відповідь дівчина лише щось нерозбірливо пробурмотіла й зарилася носом глибше в сидіння. Хірург зітхнув, дотягнувся до її сумочки і, трохи поблукавши пальцями в дівочому хаосі, намацав зв'язку ключів. План був простий: підняти її на руки, занести в під'їзд і відчинити двері. Але тут Андрій застиг на місці. Його осяяла раптова і дуже невтішна думка: він знав будинок, знав під'їзд, але гадки не мав, під яким номером її квартира. Навіть на поверхах він не орієнтувався.

Він спробував розбудити її ще раз, легенько поплескавши по щоці: — Ну ж бо, соня, скажи мені номер квартири, і я віднесу тебе в ліжко.

Оксана лише важко зітхнула, закинула голову, підставляючи світлу ліхтаря витончену шию, і остаточно поринула в глибокий алкогольний сон.

Андрій кілька секунд дивився на неї, крутячи в пальцях її ключі, а на його губах з'явилася ледь помітна, хижа посмішка. Залишати її в машині на ніч — не варіант. Дзвонити її батькові й рапортувати, що його донька п'яна спить у дворі — самогубство для репутації. Єдиним правильним, логічним (і, ніде правди діти, дуже бажаним для самого Андрія) рішенням було відвезти її до себе.

Хірург сховав її ключі до своєї кишені, увімкнув передачу й круто викрутив кермо. За хвилину машина вже вилітала з двору, прямуючи в бік його холостяцького барлігу. Завідувач відділення віз свою найкращу медсестру додому, і цього разу правила гри встановлював тільки він.

За двадцять хвилин його автомобіль уже в'їжджав на підземний паркінг елітного житлового комплексу. Андрій мешкав у розкішній двоповерховій квартирі з панорамними вікнами на все місто — просторій, виконаній у стилі мінімалізму, де все дихало суворим чоловічим порядком.

Він обережно дістав Оксану з машини. Її тендітне тіло здавалося майже невагомим у його сильних руках. Піднявшись на ліфті, Андрій відчинив двері, пройшов у вітальню й акуратно поклав дівчину на великий шкіряний диван. Проте, коли він збирався відсторонитися, Оксана раптом тихо зітхнула уві сні й злегка повернула голову. Андрій застиг. Обличчя дівчини було так близько, її пухкі губи, які весь вечір манили його, опинилися прямо перед ним. Не в силах більше опиратися магнетизму, який мучив його останні кілька годин, Андрій повільно, затамувавши подих, потягнувся за поцілунком...

Він майже торкнувся її губ, як раптом Оксана різко розплющила очі.

Алкогольний туман ще не зовсім вивітрився, але від зміни обставин вона миттєво підхопилася на ліктях. Зелені очі розширилися від шоку та здивування. — Андрію Вадимовичу?.. Де я? Що... що відбувається? — вона почервоніла до кінчиків вух, дико ніяковіючи від того, що перебуває в незнайомому місці, та ще й у такій близькості зі своїм суворим завідувачем.