"Закулісна партія"

У VIP-ложі на другому ярусі клубу «Магнат» панував приглушений затишок, повністю ізольований від шаленого натовпу знизу. На низькому столику з темного скла стояли тарілки з закусками та кілька пляшок дорогого елітного алкоголю. Брати Острозькі сиділи на глибоких шкіряних диванах, нарешті змиваючи з себе напругу важкого робочого тижня. Вони тусувалися в своєму звичному чоловічому колі, неспішно випивали й обговорювали робочі моменти, які ніяк не хотіли відпускати навіть у п'ятницю ввечері.

— Я тобі кажу, Андрюхо, цей новий корпус треба обладнувати через європейські гранти, — ліниво промовив Олег, крутячи в руках келих і підмигуючи дівчатам, які сиділи за сусіднім столиком. — Мій знайомий забудовник якраз виграв тендер. Якщо треба, я вас зведу.

— Медицина — це не твоя нерухомість, Олеже, — хмикнув Сергій, роблячи ковток коньяку й поправляючи манжети сорочки. — Там стільки юридичних підводних каменів із державними закупівлями, що твій забудовник сяде раніше, ніж закладе перший цегляний блок. Я цього тижня якраз закрив схожу справу в суді — ледь витягнув клієнта.

Андрій сидів трохи осторонь, байдуже крутячи в руках склянку з янтарним віскі. Навколо шуміла елітна компанія, якась довгонога красуня наполегливо намагалася привернути його увагу, але він лише сухо відповідав на її репліки. Його еґо-експеримент із тріском провалився: гучна музика не заглушила думок, а обличчя Оксани — те, яке було в ординаторській, з пораненим і гордим поглядом — ніяк не виходило з голови. Хірург роздратовано зітхнув, намагаючись переключитися на розмову братів, і кинув випадковий, абсолютно байдужий погляд вниз, на залитий лазерними променями танцпол.

І в ту ж секунду його пальці так сильно стиснули кришталь склянки, що ледь не почувся тріск. Він миттєво підвівся з крісла, важко дихаючи. Склянка з гуркотом упала на столик, заливаючи дорогий алкоголь. Всередині хірурга спалахнуло первісне, дике почуття власницьких ревнощів. Острозький своє не віддає. Нікому і ніколи.

— Ей, братику, ти куди так підірвався? — здивовано гукнув Олег.

Він простежив за оскаженілим поглядом старшого брата, примружився, роздивляючись дівчину на танцполі, і раптом його обличчя витягнулося від шоку, який миттєво змінився фірмовим хижим азартом. Олег аж підскочив на місці, плеснувши в долоні, й різко повернувся до Сергія — їхнього середнього брата, суворого адвоката, який до цього моменту спокійно попивав свій коньяк.

— Серього, ти тільки зиркни туди! — весело загорлав Олег на весь VIP-бокс, тицяючи пальцем униз. — Це ж вона! Та сама медсестра нашого доктора, яка пів години тому взула його біля клініки й поїхала на своєму кориті! Який поворот, а? Наш святоша казав, що вона «просто колега», а сам ледь ложу не розніс!

Сергій повільно підвів голову, поправив дорогий годинник і, поглянувши на Оксану, стримано, але єхидно посміхнувся: — Ну-ну... Дівчина справді ефектна. Андрюхо, ти дивися, бо вкрадуть таку красуню прямо з-під твого хірургічного носа. Он навколо неї вже черга вишиковується.

Але Андрій ніби закам'янів. Він не кинувся вниз. Замість цього він підійшов до самого краю скляного огородження ложі, сперся на нього руками і просто застиг, жадібно вдивляючись в Оксану. Йому хотілося вдосталь надивитися на неї — на її чарівне, гнучке тіло, на те, як шалено вона рухається. Він помітив, що вона явно трохи перебрала з алкоголем — рухи стали занадто розкутими, а сміх — занадто голосним. Оксана відривалася по повній, танцюючи в парі зі своєю подругою Аліною.

До них уже кілька разів підходили якісь липкі хлопці, намагаючись заговорити, але Оксана щоразу рішуче й холодно їх відшивала, продовжуючи свій танець. Бачачи це, Андрій щоразу полегшено, важко видихав, але погляду від неї відірвати так і не міг. До горла більше не ліз жоден алкоголь. Нерви були натягнуті як струни. Навіть не помічаючи цього, Андрій дістав із кишені пачку й закурив дорогу сигарету — звичка, до якої він не повертався вже багато років, з часів найважчих студентських сесій.

У цей момент до нього ззаду підійшла та сама довгонога красуня, яка весь вечір намагалася його захопити. Її подруги вже щосили обкрутили Олега та Сергія, які охоче приймали жіночу увагу, а от старший Острозький залишався неприступною фортецею. Дівчина грайливо провела нігтями по його плечу, шепочучи на вухо: — Красунчику, ну чому ти такий сумний? Потанцюй зі мною...

Андрій навіть голови не повернув у її бік. Його погляд, наче прикований, стежив за кожним подихом Оксани там, внизу. — Відчепись, — холодно і жорстко кинув він, грубо скидаючи її руку зі свого плеча. — Іди геть.

Ображена блондинка пирхнула і пішла геть, а брати, які бачили цю сцену, знову не упустили можливості гучно зареготати й підколоти старшенького.

— О-о-о, клінічний випадок! — вигукнув Олег, закидаючи руку на плече своєї супутниці. — Нашого доктора остаточно накрило педіатричним синдромом! — Медикаментозне отруєння коханням, не інакше, — підхопив Сергій, саркастично піднімаючи келих у бік брата. — Андрюхо, ти хоч сигарету не проковтни від ревнощів.

Андрій мовчки випустив густу хмару диму, стискаючи зуби. Нехай патякають що завгодно. Головне відбувалося там, на танцполі, він не зводив очей, але раптом його серце пропустило удар. До Оксани підійшов високий, симпатичний хлопець у стильній сорочці. Він щось сказав, Оксана спочатку забарилася, а потім... чарівно посміхнулася і кивнула. Вони почали танцювати разом. Незнайомець підходив усе ближче, його руки кружляли небезпечно близько до її оголеної спини.