«Ніч, що змінює долю»

Дорога додому завжди була для Оксани своєрідною медитацією. Вона любила цей час, коли можна було просто увімкнути тиху музику, тримати кермо й дивитися, як повз пролітають розмиті вогні вечірнього міста. Але сьогодні магія не спрацювала. Вогні розпливалися перед очима не через швидкість, а через сльози, які зрадницьки котилися по щоках.

Вона витирала їх тильною стороною долоні, але вони закипали знову. Внутрішній голос безжально катував її запитаннями: «Ну і як? Як ти примудрилася закохатися в цього затятого бабія та егоїста?»

Адже там, в ординаторській, буквально на кілька хвилин він здався їй абсолютно іншим. Теплим, рідним, якимось своїм. Коли він стояв так близько, його губи буквально манили до поцілунку. А ці неймовірно широкі плечі...і що вона йому не байдужа. Оксана мріяла обійняти його ще з першого дня, як тільки побачила в коридорі клініки. Його впевнена постава, сильні руки, які сьогодні так обережно рятували дитину — все це полонило її серце.

«От дуринда...» — гірко промайнуло в думках дівчини. Вона ж знала, хто такий Андрій Острозький. Знала, що про його холостяцьке життя та мінливі романи ходять легенди. І треба ж було так попастися!

Раптом тишу в салоні перервав гучний звук телефонного дзвінка. На екрані висвітилося ім'я найкращої подруги — Аліни.Оксана натиснула кнопку зв'язку на кермі, збираючись відповісти спокійним голосом, але варто було почути рідне: «Ксюнь, привіт, ти як після зміни?», як греблю прорвало. Оксана не стрималася і просто розридалася в трубку, ледь чутно ковтаючи сльози.

— Ей, ей! Ксюхо, ти де?! Що сталося? Тебе цей твій завідувач знову образив? — миттєво забили на сполох на тому кінці дроту. — Так, усе, я вже чекаю тебе біля твого під'їзду. Кермуй обережно, я скоро буду!

Коли Оксана припаркувалася біля будинку, подруга справді вже стояла там. Вона без зайвих слів обійняла Оксану, забрала в неї сумочку, і вони піднялися в квартиру.

За п'ятнадцять хвилин, коли на столі вже стояли дві чашки гарячого чаю з м'ятою Оксана трохи заспокоїлася і в усіх фарбах розповіла про шалену операцію, про неймовірні вибачення Андрія в ординаторській і про те, як усе це в один момент розбилося через появу його братика-ловеласа з пропозицією поїхати «знімати лікарняний смуток із дівчатами».

Подруга уважно слухала, підперши щоку рукою, а в її очах по черзі спалахували то співчуття, то праведний гнів. Коли Оксана закінчила, Аліна раптом випрямилася, і на її обличчі з'явилася хитра, просто-таки геніальна посмішка.

— Так, подруго. Сльози відставити, — рішуче заявила вона. — Знаєш що? Мій Вадим поїхав у відрядження і подарував мені два квитки. Вгадаєш куди? В клуб, щоб я не сумувала. Одягайся ми їдемо тусити.

— Аліно, ну який клуб? Я виснажена, я хочу плакати в подушку... — спробувала заперечити Оксана.

— Ніяких подушок! — подруга підхопилася з місця і потягнула Оксану за руку до шафи. — Він їде розважатися з дівчатами, щоб довести, який він крутий холостяк? Чудово! А ти зараз одягнеш свою найкращу сукню, ту саму, з відкритою спиною, яку ти ніде не вигулювала. Ми зробимо тобі мейкап, від якого в будь-якого хірурга зупиниться серце, і поїдемо танцювати! Ти маєш розважитися і викинути цього Острозького з голови. Розважаємося на повну!

Дивлячись на бойовий настрій подруги, Оксана вперше за вечір щиро посміхнулася. А що вона втрачає? Чому вона має сидіти вдома й страждати через чоловіка, який зараз, мабуть, уже п'є віскі в компанії довгоногих моделей?

— Гаразд, — Оксана рішуче витерла останні сльози. — Діставай сукню. Ми їдемо в клуб.

Коли останні штрихи макіяжу були завершені, Оксана підійшла до великого дзеркала у вітальні й на мить затамувала подих. Зі скла на неї дивилася абсолютно незнайома, розкішна жінка, в якій важко було впізнати втомлену денною зміною медсестру.

Вона виглядала приголомшливо. Подруга допомогла зібрати її густе темне волосся у високий, злегка недбалий, але елегантний пучок. Ця зачіска повністю відкривала витончену лінію шиї та красиву, бездоганну спину. Чорна сукня сідала на її фігуру як друга шкіра, ідеально підкреслюючи тонку, вузьку талію та круті стегна.

Спереду вбрання виглядало максимально стримано й строго — тканина повністю закривала пишні, великі груди під саму шию, наче гольф, що створювало густу атмосферу загадковості та таємничості. Проте варто було Оксані повернутися боком, як оголена до самого попереку спина змушувала серце битися частіше. Це був ідеальний баланс між цнотливістю та палкою сексуальністю.

Оксана заглянула собі в очі. Завдяки вміло накладеним стрілкам та мерехтливим тіням, її зазвичай спокійні зелені очі зараз набули справжнього відьомського відтінку. У них спалахнув той самий магнетичний, дикий вогник, який манив і обіцяв солодку небезпеку для кожного чоловіка, що наважиться підійти надто близько.

Вона провела пальцями по оголеному плечу і рішуче стиснула губи. Досить сліз. Досить думок про Андрія Вадимовича та його пафосні клуби.

Оксана твердо вирішила: сьогодні вона підчепить когось красивого, впевненого і цікавого. Просто для того, щоб нарешті переключитися з цього егоїстичного доктора Острозького. Що, в світі мало інших хлопців? Вона молода, приваблива і вільна. І сьогоднішній вечір належатиме тільки їй.

— Ну що, Ксюхо, ти готова підірвати це місто? — Аліна підійшла ззаду, тримаючи в руках дві пари туфель на підборах, і її рот буквально відкрився від подиву. — Офігенно... Острозький би просто захлинувся власною кавою, якби побачив тебе зараз.