Прецедент ночі

Клуб зустрів Сергія щільною стіною пульсуючого басу, що гуркотів десь у грудній клітці, спалахами сліпучих стробоскопів і важким, майже одурманюючим повітрям. Тут панував свій, особливий вимір — отруйна суміш дорогих парфумів, елітного алкоголю, диму електронних сигарет і того специфічного драйву, який дозволяє на кілька годин вимкнути мозок. Після місяця безупинного марафону без жодного вихідного, коли свідомість плавиться від сухих параграфів, судових позовів і чужих людських трагедій, Острозькому до смерті хотілося розчинитися в цьому шумі.

Швидкою, майже хижою ходою він пробився крізь натовп на танцполі й піднявся до затишної ВІП-ложі, де на нього вже мали чекати брати. Проте, сягнувши напівтемного куточку з м'якими диванами, Сергій виявив там лише Олега. Той вальяжно розкинувся на шкірі, примостившись в обіймах ефектної довгоногої брюнетки, яка щось шепотіла йому на вухо й весело сміялася.

Сергій критично окинув брата поглядом, зупинився перед столиком і знічено хмикнув: — Привіт. А я, чесно кажучи, очікував зустріти тебе щонайменше з двома. Олеже, брате, ти стрімко втрачаєш хватку на старості років!

Олег навіть не знітився. Він ліниво відсунув келих, обійняв свою супутницю міцніше і вибухнув дзвінким сміхом: — На себе подивись, трудоголік нещасний! В тебе коли востаннє жінка була? Здається, ти вже забув, як виглядає нормальне життя поза межами свого «нафталінового» кабінету, чи досі ходиш тут в обітній цнотливості? До речі... — Олег навмисно озирнувся навколо, награно хмурячи брови. — А де наш незламний стовп моралі? Де наш татусь року?

Сергій важко, з насолодою ввалився на сусідній вільний диван і махнув рукою прибіглому офіціанту, замовляючи подвійний ром з льодом: — У Андрія в малої ввечері температура різко підскочила. Наш незламний хірург миттєво ввімкнув усю свою батьківську тривогу й залишився вдома. Я ж казав тобі, Олег: бабця Марія його одружила — вважай, пропав чоловік для нормальних чоловічих тусовок. — Добре хоч ми з тобою тримаємо фронт і не здаємо позицій, — підморгнув Олег, зариваючись пальцями у розкішне волосся брюнетки. — Ну, розказуй, не мори голодом! Як твій нестерпний тиждень? Чотири довгоногі красуні, десяток касових побачень і парочка розгромлених у пух і прах прокурорів?

Сергій гірко хмикнув, залпом приймаючи з рук офіціанта холодний келих і відчуваючи, як обпалюючий алкоголь м'яко опускається в шлунок: — Ой, не на часі, друже. Навалилося стільки всього, що голова йде обертом. Ще й це дурне відрядження завтра з ночі... А ремонт у офісі — то взагалі як сніг на голову, якого я зовсім не просив.

Десь за пів години повітря над столиком різко сколихнулося. До них протиснувся Андрій. Виглядав він дещо втомленим, але в очах читалося полегшення людини, яка скинула з плечей велетенський вантаж.

— Агов, жонатику! Ти що тут робиш серед ночі?! — здивовано вирячився на нього Олег, ледь не випустивши келих. — Дружина вигнала з дому, сказала, що сама впорається з дитячою температурою, бо від твоїх порад тільки стіни пітніють? — Майже угадав, — втомлено, але з теплою посмішкою видихнув Андрій, падаючи на диван і одразу перехоплюючи в Сергія напій. — Оксана глянула на мій зелений, замучений від лікарняних чергувань вигляд, зняла халат і сказала: «Досить тут влаштовувати цілодобовий консиліум біля ліжечка. Їдь у "Магнат", провітри мізки, бо від твого сумного погляду в мене самої температура піднімається». — Ого... — Олег аж присвиснув, щиро захоплений. — Сергію, беру всі свої слова назад. Якщо твоя майбутня дружина матиме хоча б десяту частину такого розуму — на ній точно треба одружуватися із заплющеними очима! — Я тобі зараз одружуся, — засміявся Андрій, роблячи смачний ковток. — Таких жінок, як моя Оксана, більше не випускають. Другої такої на цій грішній землі просто немає. — Ага, зараз бабця Марія піде на ринок і знайде мені якусь «ідеальну», — єхидно парирував Сергій, і брати дружно розсміялися, заглушаючи гуркіт басів навколо.

Невимушена атмосфера клубу потроху затягувала їх у свій вир. За п'ятнадцять хвилин розмова природно скотилася до роботи. Сергій у фарбах, із характерними емоціями розповів про вчорашню драматичну ситуацію з Богданом Сікорським, який ридав через ревнощі й загрозу розлучення. Олег, як завжди, спробував звести все до жарту, але Андрій раптом різко насупився, сприйнявши почуте з абсолютною, професійною серйозністю.

— Слухай, чувак... я його десь по-людськи розумію, — тихо й вагомо промовив хірург, дивлячись у порожнечу перед собою. — Блін, сім'я — це найкрихкіша річ на світі. Коли руйнується те, у що ти вклав душу й роки життя, земля летить з-під ніг. — Андрюхо, та я ж адвокат, а не приватний детектив чи сімейний психотерапевт! — розвів руками Сергій, відчуваючи внутрішнє напруження. — Чим я йому допоможу, якщо завтра вночі вже їду в інше місто у справах? — А давай я вклинюся? — раптом запропонував Андрій, і в його очах спалахнув азарт. — Можливо, й справді в цій брудній історії немає ніякої реальної зради, а лише чиясь тупа маніпуляція чи підробка. Надішли мені те відео, якщо воно в тебе збереглося. У мене в медичній сфері та серед айтівців є залізні зв'язки, спробуємо хоча б перевірити якість цього запису на справжність. — Ок, роби що хочеш, — махнув рукою Сергій, не надаючи цьому особливого значення і зосереджуючись на новому келиху.

Тим часом ритм вечірки стрімко наростав. Поблизу їхнього дивана почала кружляти неймовірно ефектна білявка в ультракороткій сукні, кидаючи на Сергія відверті, грайливі погляди. Трохи розслабившись від алкоголю, Острозький уже був готовий піддатися хвилі — дівчина лагідно, але наполегливо потягнула його за руку ближче до танцполу.