Десь у темному провулку
Четверо чоловіків стояли прикривши голови накидками та спостерігали за натовповпом. Уважно вивчали їх поведінку, стиль одягу та манеру спілкування, адже мали незабаром пройти тими вулицями, та не викликаючи підозр знайти її.
А поки-що вони стояли в тиші та мовчали, старанно приховуючи себе від поглядів Земних людей.
Без маскування вони ще не ризикували виходити, відрізняючись своїм виглядом, що подарували їм Священні Елементи. Прийнявши в себе барви величних коштовностей, вони стали Вартовими. Старанно оберагаючи кожен свій елемент.
—Ти ж знайшов її, так?
Один з них помітив, що поведінка брата деякий час не схожа на звичну йому. Він хвилюється занадто сильно, хоч і грає в притаманну йому відстороненість, адже йти сюди не бажав, але мусив.
— Що? Це правда? Чому не сказав?
Почулося одразу обурене від братів. Вони спантеличені, чому він мовчав? Це для них важливо, а він приховує.
— Не чіпайте його, хіба не зрозуміло.
—Ти взагалі збирався нам розказати?
Але він продовжував мовчати, дратуючи цим братів ще дужче. Адже не хотів залежати від неї, вона чужачка та ніколи не зрозуміє їх світ, ніколи не полюбить так як він. Та був змушений підкорятися наказам Вищих, адже Воно наступає з кожною миттю все ближче, згасаючи надію навіть в найсвітліших душах.
І їм конче потрібна була сила, яку могла дати лише вона.