Розділ 23.1. Батьки, діти й помилки

/Зі щоденника Аріни Керейри/

Я проклята. Люди, які мені подобаються, вми… Зникають. Спочатку Влад… Милий невдаха Влад, ми навіть не поцілувалися жодного разу. Потім Патрік. Він ще живий, але сторона Х скоро його стратить. Тепер цей дивовижний принц – єдиний, хто поцікавився моїми бажаннями. Шкода його… Він був немов із казки!

Ми залишилися самі. Я, татусь і його поплічники без права голосу. Керейра проговорився, що нічого не скасовується. Принців тут вистачає, з цим не вийшло – інший знайдеться.

Гадаю, татусь збожеволів. Він поводиться дивно і неадекватно. Знову почав міркувати про опальну принцесу – не про дурну спецоперацію, а про справжню прадавню принцесу, яку ставить мені за приклад. Владу над світом теж обіцяє. Щоправда, про весілля мовчить.

Найманці потай іржуть з нього, але платить він добре, ніхто не скаржиться. І не згадує, що спочатку в «МАКІС» було п’ятеро осіб.

***

/Долінея/

Ближче до обіду я зуміла з’ясувати, що ні лорда Рендала, ні Аріни Керейри, ні (а раптом?!) Мануеля Керейри в списку нічних арештантів нема. Новини про Ендера дізнавач, як і очікувалось, не сприйняв серйозно. Ні, не звинуватив мене в наклепі, але й деталей не уточнював. Створювалося враження, що гріхи шаєрона йому нецікаві. Як на мене, це було щось на кшталт позиції байдужого батька: ну залізло дитя в чужий сад, ну на яблуню вилізло, ну зігнали його – і що? Ніхто не постраждав. Ось коли збиток буде реальним…

Втім, я могла помилятися і Кано просто не повірив моїм звинуваченнями.

Про хід розслідування і пошуки Вікарда він розповідати не збирався, а на питання про легенди порадив почитати казки або послухати радіопередачу для малюків. Те ж саме стосувалося видів і підвидів драконів.

Я наполягала, дізнавач втрачав терпіння… Нарешті він набрав якийсь номер і гаркнув у слухавку, викликаючи Граса.

– Покажіть леді Анні музеї, – наказав, коли захеканий хлопець з’явився на порозі. – Дайте відповіді на всі її питання. Ясно?

Грас явно нічого не зрозумів, але уточнювати не наважився. Ха! Кано треба було чіткіше сформулювати завдання. Чи він навмисно дав мені шанс?

– Ходімо в павільйон Дракона Нордеса, – запропонувала я у коридорі. – Чи там багато людей?

– Жартуєте, леді? – Мій екскурсовод ховав очі й ніяк не міг вирішити, йти попереду мене, позаду чи поряд. – Сьогодні ж день Ньепи! Там не проштовхнутися!

– А порожньо де?

Виявилося, в катівні. Вона закрита на реставрацію, але нам туди можна.

«Вікард сказав би, що мені туди треба», – я сподівалася, з шаєроном не сталося нічого поганого.

– Ви давно служите у палаці, Грасе?

– Три роки, леді.

Невдача. Про подію з Айвією, ким би вона не була, цей хлопець не знав. Ну й добре… Про минуле Ендера краще поговорити з Роксі. Вона віддаляється лише коли йдеться про Ріка, для інших племінників поблажок немає.

– Розкажіть про день Ньепи, Грасе.

– Прямо тут, леді?

Якщо чесно, переступати поріг катівні, що смерділа хімікатами, зовсім не хотілося. Я зволікала біля входу, однак Граса неприємні запахи не бентежили, і він галантно притримав двері.

– Прямо тут. – Я зітхнула й сіла на дибу. – Дуже атмосферне місце. То що з Ньепою?

З героїнею долінейської історії все було водночас сумно і велично. Після того, як вона завоювала серце Дракона Нордеса, її думка набула значення. Ньепа зажадала узаконити стосунки, і Дракон-засновник влаштував грандіозне весілля, чутки про яке гриміли на обох континентах. На знак кохання він дав Ньепі особливу посаду – вона стала шаєроною (співправителькою), а не безправною аліє (принцесою).

Ньепа дарунок не оцінила. Після весілля вона привела Дракона на берег Далайни і вбила, скориставшись його довірою. Перед цим сказала, що любить його більше за життя, але не може пробачити минулі знущання. Потім спробувала запанувати в Долінеї.

Народ повстав, Ньепу скинули. Їй повернули статус аліє, причому принцеси опальної, і призначили дату страти.

Якщо вірити Грасу, до цього моменту історія і легенди збігалися. Ну а далі починалося найцікавіше.

На ешафот Ньепа не потрапила. Хроніки запевняли: вона або втекла і до смерті поневірялася в невідомості, або була втоплена у Далайні нащадком ріє Нордесів.

Зате легенди на версії тодішніх подій не скупилися. Згідно з однією із них, Дракон-засновник повстав із мертвих, щоб врятувати кохану, і вони разом вирушили підкорювати далекі зірки. Наприклад, дикий світ із дивною назвою Земля. Інша стверджувала: Ньепу викинув на Землю правитель Долінеї – мовляв, її присутність тривожила загиблого Дракона, заважала йому упокоїтися. Третя клялася, що Ньепа спостерігає за всім із небес і чекає моменту, щоб повернутися, вибачитися перед Драконом і правити світом. Четверта: навпаки, безсмертний Дракон бродить берегами Далайни, виглядаючи Ньепу.

Переказувати інші десять не мало сенсу – всі вони так чи інакше зводилися до того, що якщо Ньепа і Дракон зустрінуться, буде феєричний бум і світ зміниться.