15.4

***

Відео тривало ще шість хвилин, протягом яких Айра Керейра ридала у фіранку і кричала на прислугу, що її потривожила.

– Нав’язлива погань! Тебе виженуть звідси, як тільки я скажу! – бісилася вона. – Поклади на місце мій телефон! Тупа макако! Ти ж не здатна навіть дві кнопки запам’ятати! Замурзана дурепо! Який ідіот тебе найняв? Іди до біса! Завтра тебе тут не буде!

Наскільки я зрозуміла, цей скандал переповнив чашу терпіння молодої служниці. Та дівчина була розумною і розібралась як з телефоном, так і з ситуацією загалом. Назрівали серйозні проблеми, і вона пішла від гріха подалі, прихопивши трохи грошей і майна своєї нестриманої господині. І телефон з компроматом… Гадаю, несла вона його поліції в надії на винагороду, та нарвалася на мене з фотографією Аріни і вирішила, що її спіймали на гарячому.

– Де ви взяли цю річ, Аню? – Дізнавач швидко перетравив побачене.

Я не збиралася розповідати йому про смаглявку – до тієї дівчини у мене були особисті питання.

– Знайшла, – відповіла по можливості рівно.

– Брехня, – безпомилково визначив він.

– Брехня, – погодилась я. – Вибачте.

– І?..

– Мені дуже шкода.

Кано докірливо похитав головою:

– Ви ж розумієте, що відновити ваш маршрут по палацу не важко?

– Розумію. Ви навіть можете… Ні, ви не можете, але вони можуть!

– Не поділитеся ідеєю?

Я глянула на папки, які лежали перед ним:

– У палаці повно ластонських камер. Знаю, деякі ви вже прибрали, але…

– Усі.

– Вибачте, що?

– У палаці не залишилося жодної ластонської камери, – твердо промовив Кано. – Ми на багато що закривали очі, проте вони перейшли всі межі, коли встановили спостереження за шаєром. Ми продемонстрували, що можемо виявити їхні пристрої у будь-який момент.

– У будь-який момент, кажете? І що вам заважало зробити це до… До моїх слів?

– Можливо, те, що за добу до вашого чудесного переміщення в покої шаєра там нічого не було?

Відмінно. Це означало, що і тут я винна? Чи постаралася Валері, в якої напевно був доступ у спальню Рікадора?

«Як і у Ріка», – шепнув внутрішній голос.

Я наказала йому заткнутися і не плести нісенітниці, від яких у грудях з’являлася пустота.

– Тож ластонці не знають про… про мої переміщення, – зауважила ніби ненароком. – Це добре. Тим паче, у них своїх проблем вистачає.

Кано насупився і задумливо постукав вказівним пальцем по корпусу телефона.

– Не думаю, що Аріна Керейра зважиться вбити батька, – сказав повільно. – Вона з тих, хто ненавидить на самоті і прославляє на публіці.

– Вона закохана, – заперечила я. – Її ідеальний Патрік кілька разів повторив, що від щастя їх відділяє лише Мануель Керейра. Їй всього вісімнадцять, Кано, і останні два роки вона провела в клітці, готуючись до ненависного шлюбу! Саме те для маніпуляцій! Йому і старатись особливо не довелося. Аріна зробить усе, що він попросить!

– Як зробили ви?

Я відвернулася.

– Це так очевидно? – запитала сухо.

– Ви ж самі розпитували про гарного темноволосого чоловіка з добре підвішеним язиком. Патрік підходить. Я не помилився?

– Навіщо вам ці папки?

Різка зміна теми не засмутила дізнавача. Він знизав плечима і посунув одну з них до мене:

– Прочитаєте?

– Це іспанська. – Я з жалем похитала головою. – Ніколи не вивчала іспа… Стривайте! Це іспанська? З мого світу?!

Задзвонив телефон – не мобільний Аріни (які дзвінки, звідки тут мережа?), а стаціонарний, що стояв у одному з відділень столу. Кано відійшов до вікна, почав уважно слухати.

Я помітила, що до мене підкотилася кулькова ручка, і підібрала її. Взяла чистий аркуш паперу, намалювала квітку…

Дізнавач говорив і говорив, я нудьгувала і нудьгувала… Якоїсь миті на аркуші з’явився стовпчик із чотирьох прізвищ: Керейра, Андрєєв, Сон, Ігнатьєва. «Касі», якщо прочитати тільки перші літери. Касі або АКІС? Точніше, МАКІС?

Андрєєв, Керейра, Ігнатьєва, Сон… І хтось п’ятий? Часом не Патрік М, який навряд чи Патрік? Чи М – справжнє ім’я усюдисущої Валері?

Або ж я бачила зв’язок там, де його не було.

– …впевнені, що скіпетр – підробка? – долинули до мене слова Кано.

Я нашорошила вуха. Знову щось пропало? Сталася крадіжка століття?

– …так, зал Дракона Нордеса закрито. Як і раніше закрито. Ні, печатка на місці. Звісно, дублікат. Так, ми вжили заходів. Так, після події з короною Дракона-засновника охорону посилено. Ні, сьогоднішнє… е-е-е… непорозуміння не пов’язане з викраденням історичних цінностей. Журналісти? Що ви маєте на увазі? Ага… Ага. Ага! Ні, це не катастрофа. Так, все як завжди. Вважаю, вони помилилися. Так. Це був Елідій Мандрівник. О, не страшно. Він любить бути в центрі уваги. Ми дамо офіційні коментарі пізніше. Які знімки? Що?! Вже вийшли друком?! Вибачте, до побачення.