Опале листя поховало почуття
Чую осінь
ЧУЮ ОСІНЬ
НІ слова не кажи…
Мовчи і слухай осінь.
Шукай мої сліди на тих стежках,
Де дощ моросить.
Серед осінніх жовтих фарб
Мій силует туман сховає,
Серце твоє втрачає гарт –
Воно мене уже кохає.
Де наш солодкий листопад?
За кілька днів він закінчиться.
В житті у кожного свій лад,
І кожен з долею змирився.
Мені не сумно вже, повір –
Для мене час давно спинився.
В штрихах осінніх кольорів
Про тебе спогад загубився.
Стіни будинків вкриють тіні,
Багряним стане захід сонця
Стихли слова мої – вечірні…
Їм не дістатись твого серця.
Є тут і зараз, холод й тиша
І важкі краплі дощові.
А я тобі зізналась перша
Й тому так боляче мені.
А ти тепер моя застуда,
Моя знемога в хмурі дні.
Я не знайду такого друга…
Й коханого – на всій землі!
Блукаю я безлюдним парком,
Справи закинувши й життя:
Часом я вити хочу вовком,
Інколи плакать, мов дитя.
Ось я мовчу і чую осінь –
Її скорботні вчу пісні.
Тебе у снах я бачу й досі,
Тому так боляче мені…
23.10.2019 р. Ш. Д.
(Світлину позичила з мережі Інтернет)
Відредаговано: 12.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
