Опале листя поховало почуття
Гожа пані
ГОЖА ПАНІ
Гожа пані з журбою в очах,
Кого чекаєш в час вечірній?
Звідки тягар на тендітних плечах?..
Всьому виною – вітер осінній.
Я – незнайомець і просто дивлюся,
Отак здалеку милуюсь тобою
Ще мить, і сили у мене знайдуться –
Піду на зустріч легкою ходою.
Ти поспішаєш й притримуєш комір,
І віддаляється стукіт підборів…
Я не герой із твоїх історій,
Але зажди, я ще й слова не мовив.
Мені здалося, журба у нас схожа
Й твої тривоги знайомі, близькі
Тут, недалеко – місцинка хороша…
Ми б посиділи там в тиші. Одні.
Ти би замовила м’ятного чаю
Й лимонне тістечко, може і два
Я геть нічого про тебе не знаю,
А відчуваю, що ти саме… та.
Гожа пані, прошу, зупинися!..
Місто скоро сховає ніч –
Які справи у тебе знайшлися…
З темнотою віч-на-віч?
Ти нічого в житті не боїшся,
Не лякають провулки пусті?
Небезпеці в обличчя смієшся,
Вона ж дихає в спину тобі.
Ось вже й міст залишився позаду,
І вервечки старих ліхтарів…
Осінь вправно псувала погоду:
Знову вітер різкий налетів.
Кінець вулиці й високий паркан,
Чи, скоріше, кована огорожа –
Серце гупає, мов барабан:
Там живе моя пані гожа.
Там, на сходах – похмурий і статний –
Зустрічає обранець її,
А я просто хотів запитати:
Чому очі у неї… сумні.
03.11.2018 р. Ш. Д.
(Світлина з мережі...)
Відредаговано: 12.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
