Панна, яка гуляє під дощем...

ПАННА, ЯКА ГУЛЯЄ ПІД ДОЩЕМ...

Хто ти?
Панна, яка гуляє під дощем…
Чому мені здаєшся ти знайомою?
Твоє обличчя, краплями орошене…
Ті руки, що ними свої плечі огортаєш –
Не пригадаю… Може, ти мене впізнаєш?
Ти як видіння: я наближаюсь, а ти зникаєш…
Ти…
Панна, яка гуляє під дощем…
Когось чекаєш на цій вулиці брудній?
Хіба приємно так гуляти по калюжах…
Але ти…
Панна, яка гуляє під дощем…
А тому – так, ти любиш ці калюжі.
Я би хотів твоє побачити волосся,
Сухого кольору, заплетеного в коси…
І очі твої… Без сліду сльози,
Почути голос за відлуннями грози…
Й нарешті пригадати –
Ким є ти?
Панна, яка гуляє під дощем…
Чому наповнюєш ти тіло моє – втомою?
В серці породжуючи той солодкий щем…
І йдеш від мене ти ходою гордою

Ти…
Панна, яка гуляє під дощем…
Куди ти йдеш, коли вщухає злива?
П’єш чай гарячий із червоної шипшини,
А чи нема в тобі нічого від… людини?
І вся ти з крапель – більших і дрібніших...
Вся ти…
Панна, яка гуляє під дощем…
Мені здається, тебе бачу я один,
Лиш я один милуюся тобою…
В ті найдорожчі із земних хвилин,
Коли ти ходиш під холодною водою…
Одна…
І я – один… ти моя мрія
Що без імені, без роду…
Під зливою ховаєш свою вроду…
Ти…
Панна, яка гуляє під дощем…
Доки на тебе я дивитимусь з вікна?
І уявлятиму, як рук твоїх торкаюсь…
Й гнучкого стану, що ховаєш під плащем
І в тому, що жива, переконаюсь…
Та панна…
Панна, яка гуляє під дощем…
З тобою закохався я в негоду,

Мені не милі сонця промені ясні…
Я хочу, щоб завжди були дощі –
Щоб я сидів біля вікна й з’явилась ти…
Незнайомка незбагненної краси…
Знову несила мені погляд відвести.
Ти… й тіло твоє, зроблене з води
Ніколи не згадаю я…
Хто ти?
Панна, яка гуляє під дощем…

03.01.2018 р. Ш. Д.

(Світлина з мережі...)