Опале листя поховало почуття
Сумні вірші
СУМНІ ВІРШІ
«…Я сподіваюся, тобі зараз приємно
Так хороше і тепло на душі,
Пробач, що ми з тобою – не взаємно…»
…Я не шкодую, я пишу сумні вірші…
«…Замкнула двері я і викинула ключ,
В моїй кімнаті знову спокій, тиша.
І серед тисячі людських облич –
Твого вже не побачу більше.
Що то було, я й досі не збагну –
Ти нашу зустріч долею назвав,
Що в тебе я забрала, не поверну
Не винна я, що серце мені дав…»
… Аж смішно, у якій була тривозі
Коли ти вперше мене в гості запросив –
Твоє: «Чого завмерла на порозі?..»
Й ти хвилювався, аж вино пролив.
Я не шкодую, що той вечір так скінчився
Про нього згадую й пишу сумні вірші:
«…Вона мовчала, він їй посміхнувся –
Було так хороше і тепло на душі…»
…Ти не здаєшся, я це відчуваю
Ти повертаєшся, хоч я прошу піти!
Я хочу чай, а п’ю з тобою… каву
І слухаю старі, як світ, пісні.
Про що ти думаєш? – скажи, мені цікаво
Коли ми дивимось цей не цікавий фільм.
Думаєш, дощ припиниться на ранок
І закінчаться наші спільні вихідні?..
«…Вони мовчали, фільм був не цікавий
Скінчився дощ, тремтіли крапельки на склі.
Вони пили міцну, гарячу каву
І сумували, що скінчаться вихідні…»
…Я поспішаю, оминаючи калюжі –
Ти вчора залишив мені свій ключ…
А я тоді писала сумні вірші,
Коли впізнала тебе з тисячі облич…
10.11.2017 р. Ш. Д.
Відредаговано: 12.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
