Старе фото.

Михайло любив усе старе та антикварне. На свої сорок років він мав не аби яку колекцію старовинних речей. Монети різних років , самі старі 14 століття , польські монети часів другої республіки. Меблі , і холодна зброя , посуд. Все це Михайло збирав по селах , квартирам та навіть в інтернеті. За грощі.

Михайло був богатою людиною. Його родина була із старовинного ( проклята усім святим)польского  шляхетського роду, магнатів номенклатури праці. Його батьки зарано пішли із життя. Але залишили по собі значні статки які і успаткував хлопець ,за разом і фабрики у Польщі та будинок де мешкав чолов'яга. Его однокласники не дуже хотіли спілкування із ними , бо Михайло хотів вчитися. Поступив на юристта. Де і зачав ту таку собі звичку , скуповувати все старе. Все почалося із старого золотого годинника із написом : " На довгу пам'ять від бабці Аделі."

Михайло йшов по ринку , де продавали старий не кому нк потрібний мотлох. Пройшов по балаходці на скрізь , до кінця де стояла стара військова палатка. На старому бризенті прямо на землі була викладана вітрина. А на старому стільці сидів старий дід брудний із бородою , та курив таку саму бружну люльку. Михайло подивився на те що продавав старий. Це були старі срібні ( мудре око впізнало) ппиладдя для сервовання столу , запчастини від рушниці , поряд лежав альбом ( повний сімейних фото) потертий та дирявий у багатьох місцях.

- Честь вашу пане , можно подивитеся цей альбом? - запитав Михайло.

Старий закашлявся та відповів:

- Так прошу пана...- та й зашовся знову у кашлі в перемішку із сміхом.-  Якщо пан не боїтся що фото оживуть!

Михайло підійшов ближче та почав роздивлятися фотоквртки. Там були звичайні сцени із життя селян , фото  нробітників на недобудованому даху . Та погляд чоловіка зупинилося біля дивного фото. Там був зображений хлопець в чорних окуляра який облокотився на авто двадцятих років. Стояв вторець до гаража.

- Прошу пана , скільки коштує це фото?

Старий знову зашовся в кашлі- сміху , та в відповів:

- Треба купити увесь альбом , пан!

- Мені потрібне лише фото...

- Або так або не як.. 25 злотих.

- Чому так дорого? - здивовано запитав Михайло.

- Або беріть пан , або йдіть геть.

Через десять хвилин чоловік сидів вже у себе в ато , альбом лежав поряд на сидінні. А за годину він був вже у себе в дома. Діставши фото зі альбому він поклав його на стіл , а альбом спалив у комині. Михайло взяв  фото у руки побачив що молодий чоловік на знімку вже стоїть прямо,фото завібрувало , а руки склав на груді. Але він відклав фото здавалося що не помітив не яких змін на фотто. Він взяв стільниковий , але він потух . Намагався його увімкнути , але марно. Можлтво намочив? Але де?

Михайло підняв домашній телефон. Але там також мертва тиша. Він побіг на кухню де лежало фото. Схопивши його до рук він подивився на фото: молодий чоловік був дуже близько. Руки по швах , стиснуті в кулаки. Він посміхався дуже гарною посмішкою , де було видно не природно довгі ікла як у вампіра. Які з кожною секундою подовживалися. За вікном вітальні завили пси. Він подивився на фото в третій раз. Було видно тільки відкритий рот повний гострих як каміння зубів.

За мить голова молодого хлопця висунулася із фото та схопила зубами кість Михайла. Він закричав. Намагаючись відкинути фото , та сил забракло. Він впав на підлогу. Почувся хруст. Голова почала тягти його у фото. Він відчув жахливий біль у руці яку охопила спекота. Він впав на підлогу біля комина та лівою рукой вдруге намагався відкинути фото. І це у нього вийшло. Фото впало на підлогу , а Михайло швидко взявши його у ліву руку та кинув геть у полум'я. Поочувся вополь де в комині він побачив як той молодий чоловік борится із полум'ям як із морем.

Та все стихло. Комин згаснув. І стало дуже тихо. Було чути як кров капає на лакований паркет. Митево загорілося світло , а телефон завібрував отрумуючи смс. Михайлу стало дуже холодно. Приклавши обгризану кість до грудей , він ліг в калюжу своєї крові , іля комина який давав тепло. Михайло підняв очі на вікно де вставало ранкове сонце.