6

Глава 6

Просидівши у ванній максимально довго я одягла піжаму й з величезною надією, що Дан уже заснув пішла до спальні у роздумах про те, як сильно змінилося моє життя за сьогоднішній вечір. Поліна добряче постаралася. Цікаво де вона зараз? Що з нею? Чи раптом не трапилося якоїсь біди? Навіть злість не дає мені забути про те, що ми рідні сестри.

Завтра, точніше вже сьогодні потрібно дізнатися, що відбувається. І з цим Даном треба щось придумати. Він вбив собі у голову, що я Поліна. Сплутав мене з сестрою, яку чомусь дуже сильно ненавидить. Судячи з того, що він каже, вони не були коханцями, але щось таки між ними сталося і я маю з'ясувати, що саме. 

Ох! Хто б міг подумати, що я приведу додому незнайомця. Прийматиму з ним холодний душ й спатиму в одному ліжку. 

-- Ей! Ти де літаєш? Годі вже. На дворі ніч, пора спати.

На моєму ліжку лежить Дан. Побачивши мене зазиваюче плескає долонею по ковдрі. Якого біса він не спить якщо сам каже, що на дворі темна ніч? 

-- Я не хочу спати з тобою, навіть якщо це ліжко моє. Я ляжу у залі. 

-- Ти спатимеш поряд зі мною і це не обговорюється. Ти не та дівчина якій можна довіряти. До речі відпадна піжама. Тобі дуже личить,  -- регоче негідник над моїм рожевим фламінго.

Що тут скажеш піжама як і ти  мені дісталася від сестри, видихаю й відкинувши ковдру лягаю у ліжко. Вперше в житті я спатиму не сама, а з невідомо ким. Знали б мама з татом до чого скотилася їхня донька. Втома накотила з такою силою, що я засинаю одразу приклавши голову до подушки. 

Завтра буде новий день і нові проблеми. Якби сильно я не мріяла просто так цей кошмар не зникне з мого життя. Мені доведеться  "милуватися" цим Даном до тих пір поки все не з'ясується. 

Ммм, ... Чому так важко? Мене ніби каменюкою придавило, -- думала я крізь сон відчуваючи тяжкість на всьому тілі. Пробую витягнути руку з-під ковдри, але нічого не виходить. Мене ніби мотузкою зв'язали. 

Відкривши одне око бачу перед собою знайоме обличчя. Дан сопе просто в мене під носом. Він загорнув мене у свої обійми ще й на додачу ногу закинув на стегно. Невже ми останок ночі отак ... разом ...

-- Кхм, ... відпусти мене. Я не твоя власність, -- починаю вириватися з його обіймів й говорити голосно, щоб Дан одразу прокинувся. 

-- Ти чого розкричалася? Думаєш я глухий? 

-- Думаю, що ти просто нахаба. Розлігся на моєму ліжку й обіймаєш мене так ніби я твоя законна власність,  -- звільнивши свої руки, я почала махати ними.

Кілька секунд Дан уважно спостерігав за мною, а потім розсміявся. 

-- Коли ти кричиш у тебе на чолі з'являються зморшки. 

Не свідомо я торкнулася свого чола й потерла його чим ще більше насмішила негідника. 

-- Перестань реготати наче божевільний. У тебе телефон дзвонить.

Як добре, що йому хтось вирішив подзвонити. Нарешті Дан звільнив мене від своїх обіймів і я змогла прийняти сидяче положення.

Я розуміла, що у мене з'явився прекрасний шанс втекти до ванної чи кухні, але все одно продовжила сидіти на ліжку прислухаючись до розмови Дана. Його вираз обличчя змінився щойно він побачив на екрані хто йому дзвонить. Тепер його високе чоло вкрилося зморшками. 

-- Привіт, мамо! Ти чого так рано дзвониш? 

-- Не так вже й рано, Дане. Ти бачив котра зараз година?

-- Мам, ти ж по ділу дзвониш, а не тому, щоб спитати мене чому я так довго сплю. 

-- По ділу, сину. Сьогодні я чекаю вас з татом вдома. У мене для тебе є сюрприз. Дуже гарний та приємний. Ввечері у нас будуть гості. Моя подруга та її донька, яка, між іншим давно у тебе закохана. Ти знаєш тато хоче спадкоємця, а оскільки ти з цим не поспішаєш я вирішила тобі допомогти. Не хочу,  щоб мій син втратив роботу.  Маргарита чудова партія для тебе. Ви ...

-- Мам, ти про що? 

-- Хіба тато не розмовляв з тобою? Він казав, що серйозно обговорить з тобою твоє майбутнє.  Ти не можеш жити життям вічного холостяка. 

-- Ми поговорили вчора.

-- І ти як завжди проігнорував його слова. Та ти не хвилюйся я про все подбала, бо знаю тебе як ніхто інший. У тебе вже є чудова наречена. Сьогодні ви з нею познайомитесь. 

-- Ти права, мамо. У мене вже є наречена. І я вже знайомий з нею. Сьогодні й вас познайомлю. 

Я уважно слухала розмову Дана з мамою і мало не стрибала від радості. У нього є дівчина, і він готовий познайомити її зі своїми батьками. Сьогодні Дан повертається додому й забуде про мене.

 Ура! Дякую тобі Боже за неочікуваний порятунок.

-- А ти чого така щаслива? -- запитав Дан, помітивши, як сяють мої очі.

-- Нічого! Просто так. Вчора було хмарно, а сьогодні очікується гарна погода.

-- Ммм, зрозуміло. Ходімо на кухню, зваримо кави й будемо збиратися. 

-- Куди? -- нічого не розумію. Він сам щойно сказав, що їде додому зі своєю дівчиною. Невже збрехав рідній матері? 

-- Ти їдеш зі мною до Києва у ролі моєї дівчини з якою я збираюся одружитися. Я бачив твій акторський талант, тому обдурити моїх батьків тобі буде зовсім не складно. 

Я відчуваю, як земля розколюється переді мною навпіл, залишаючи після себе прірву у яку щойно мене штовхнув цей божевільний негідник. Як у його хвору голову могла закрастися думка, що я вдаватиму його дівчину? Що поїду до його батьків й морочитиму їм голову? Що він за чоловік такий? Мене називає брехухою, і сам же змушує брехати.

-- Ти, мабуть, добряче головою вдарився, бо розумна, свідома людина такого не може вигадати, -- терпну від страху, але кажу, що думаю. 

-- А чого ти хотіла? Думала, що я питатиму твоєї думки чи дозволу? З якого дива я повинен це робити? Ти ж мій виграш, ... не більше. До того ж у нас з тобою є давні не зведені рахунки. Розплата за гріхи неминуча, ... Поліно.

Я буквально здригнулася від почутого. У моїй голові царював хаос і я не могла навести лад зі своїми думками. 

Дан пильно  подивився на мене, ніби намагаючись зазирнути мені у душу, прочитати мої думки.  Сподіваюся, що йому це не вдасться.