5

Глава 5

Жертва! 

Ось хто я! І не лише в іграх своєї рідної сестри, а й у негідника який почувається у моїй квартирі наче у себе вдома. Віддає накази так, ніби я його особиста рабиня. Та найогидніше те, що я зараз у такому становищі, що краще йому не перечити. Я маю виграти час й спробувати з усім цим розібратися. Чому саме сьогодні все це сталося адже, як підказує мені досвід, ... випадковостей не буває. 

 -- Це моя ванна. Ось чисті рушники, -- показую на вішаки. -- Ти приймай душ, а тут тебе зачекаю, -- пропоную добродушно, сподіваючись на розуміння.

-- Я  сказав, що ми приймемо душ разом. 

Зібравшись з силами я змусила себе мовчати. Сперечатися з Даном марна трата часу. У мене розболілася голова і єдине чого я хочу це трохи тиші, щоб вирішити, як діяти далі. В житті я завжди дотримуюся одного правила: якщо не знаєш, що робити далі, роби крок уперед. 

-- Добре! Разом то разом, -- погоджуюся й заходжу до душової кабіни у футболці Дана. Хай не мріє, що я перед ним стоятиму голою. Навіть на фотосесіях я повністю не оголююся і зараз не буду. 

Добре, що два дні тому завершилися зйомки й тепер мені нікуди не потрібно поспішати. 

Краще зосередитися на чомусь хорошому, -- подумала я, і мої очі зіграли зі мною злий жарт. Мій погляд прилип до Дана який почав роздягатися. Від побаченого у мене  перехопило подих. Дан був саме тим чоловіком за яким полюють усі фотографи світу. Високий з темними очима та широкими плечима. На його тілі не було ні грама зайвого жиру. Спортивний та підтягнутий самець. Тепер  я розумію чому таких чоловіків як Дан називають породистими. 

Боже! Якщо я так реагую на гру його біцепсів, то що зі мною буде якщо він стоятиме переді мною голим? Від цієї думки я вся вкрилася гарячою росою. Щоки вмить зарум'янилися і я відвела погляд. 

Дан

З-під опущених вій я спостерігав за цією брехункою. Красива зараза! Хвиля темного густого волосся розсипалася її плечима. Навіть на моїй футболці воно переливається так наче грається  променями сонця. Інтриганка стояла у душовій кабіні притулившись плечем до стінки. Не роздягнулася і нехай. Жінка у мокрій чоловій футболці вибухонебезпечна суміш. Цікаво вона цього не знає чи знає і хоче вміло скористатися ситуацією?

Відьма з зеленими очима! Її краса незвичайна, але дуже притягуюча. Спостерігаючи за нею я відчував, як мій гнів стає все сильнішим і сильнішим. 

Я був не в собі від згадки про те, як ця дівка злигалася на пляжі зі своїм коханцем, а може з одним зі своїх коханців. Хто ж може знати скільки їх у неї. Очевидно, що зраджувати своїх статевих партнерів для неї звична справа. Їй подобаються вільні стосунки. Поліна Зуяр  однозначно гуляща дівка. Потенційна хвойда! Та найстрашніше те, що дивлячись на неї у мене виникає дискомфорт в паху. Не зважаючи на злість та ненависть я хочу цю безсоромну. Що за тваринний інстинкт в мені прокинувся?

Ні! Не можна! Не можна забувати через що мені довелося пройти через цю проститутку. З її вини я довгий час не міг вибратися з пекла. Настав час розплати, -- сумно подумав я, відчувши стрибок адреналіну в крові. 

Знявши боксери я рішуче заскочив до кабіни й відкрив холодну воду. Потрібно якось втихомирити свої гормони і провчити брехунку.   

-- Ай! ... Ти ідіот!? -- верещала моя зеленоока хвойдочка не своїм голосом, коли на нас хлинув потік холодної води. 

-- Забув попередити, що я приймаю холодний душ, -- знущально промовив я й схопивши Поліну за лікті потягнув на себе. Від несподіванки дівка запечаталася мені в груди.  

-- Вода холодна. Я можу застудитися, -- цокотіла зубами моя брехунка. 

-- Я попередив, що душ ми приймемо разом. 

Божевільний садист! Як він міг додуматися до такого? Розізлившись я спробувала вийти з кабіни, але Дан не дозволив, поклавши свою лапу на дверцята. 

Холодна вода потоком лилася по моєму тілі, перетворюючи мене на замерзлий згорток. До всіх своїх нещасть я ще й стала розвагою для одного божевільного ідіота.

-- Будь ласка, ... 

-- Чого саме ти хочеш? Не соромся, кажи як є, -- знущався Дан. 

Здається він і справді може приймати холодний душ без проблем, -- дивувалася я, спостерігаючи за тим, як Дан намилює моїм гелем своє тіло. 

-- Включи гарячу воду, бо інакше я перетворюся в кусок льоду, -- просила я, обіймаючи себе руками.

-- Я тут для того, щоб виконувати твої накази, Поліно. 

-- Я не Поліна. Мене звати Піона. 

-- Значить Піона це твоє робоче ім'я. Добре, тепер називатиму тебе Піоною, бо у нас з тобою теж робочі стосунки. 

Ден зжалився наді мною й включив гарячу воду. Тепло розлилося по моєму тілі. З кожною краплею я наче оживала, набиралася сил для подальшої боротьби. 

Помившись Дан вийшов з душу залишивши мене одну. 

-- Помий своє тіло, ... Піоно, щоб я не гидився  запаху іншого чоловіка яким просотана твоя шкіра, -- кинув з огидою у голосі. 

В житті ми зазнаємо різних образ. Від рідних, колег по роботі чи просто знайомих людей, але те що каже цей негідник неможливо пробачити. Я ніколи не забуду скільки бруду цей придурок вилив на мене за один вечір. 

-- Те що ти робиш зі мною незаконно. Я можу притягти тебе до відповідальності. Це я кажу тобі, як дипломований адвокат. 

Диплом! Мій диплом ...

Вистрибую з душової кабіни й не зважаючи на те, що з мене ллється вода, біжу до спальні, щоб витягнути з шухляди свій диплом -- доказ того, що я Піона Зуяр. 

Забігши до своєї спальні я одразу відсуваю шухляду комода у якій зберігаю усі важливі документи. Перебираючи папірцями знаходжу свій диплом і з радості цілую обкладинку. 

Не зволікаючи біжу до Дана, щоб надати вагомий доказ того, що я не обманювала його. Сталося прикре непорозуміння і тепер я можу все пояснити. Наводячи лад у моїй квартирі сестра не врахувала всіх деталей. 

-- Ось тримай! Відкрий і все уважно прочитай, -- передаю Данові свій диплом, а серце танцює від надії, що цей кошмар скоро закінчиться.