Клей, котрий клеїть

-Що будемо робити?- спитала я, зачинивши двері.

Слава сиділа та заспокоювала Onliper, Майк з Деві розглядали щось у книзі. Я підійшла до Слави та присіла поруч.

-Вони хотіли мене забрати...- тримтячим голосом казала Onliper та плакала на плечі у Слави.

-Не хвилюйся, ти з нами, все буде добре, ми тебе захистимо.- казала я.

-Це я повинна вас захищати, а не ви мене.

-Гей, ми здається дещо знайшли!- крикнули нам з кімнати хлопці.

Ми підняли Onliper та підійшли до них, вони дали мені книгу. "Дзеркала часу- це незвична річ, яка зазвичай розкинута по світу та прив'язана до певних людей у цьому світі, які і можуть проходити крізь часи. Коли дзеркало тріскається та розбивається то проходити можуть всі, та згодом межа  буде стертою. Одним з рішень налагодження цілісності дзеркала є склеювання, але це буде працювати лише якщо дзеркало розбилось на великі частини, бо щоб відновити прохід треба зібрати усі частини дзеркала разом. Неважливо в якій формі ви будете збирати дзеркало, хоч просто у купку та зальєте клеєм, якщо в цій купці будуть знаходитись всі частини, а клей буде правильно виготовлений то дзеркало й само набуде правильної форми. Звичайний клей для цього всього не підійде, потрібно готувати особливу суміш під певною температурою та допоміжними речовинами, які можна знайти в будь-якій хімічній лабораторії. Список інгредієнтів, що потрібен вам для готовки буде відмічений на карті, що знаходиться під обкладинкою. Спосіб приготування дуже легкий. Змішати все при звичайних умовах, лише потім почати нагрівати та мішати з одним жидким інгредієнтом. Яд тварі. Ви зрозумієте як він буде готовий, головне не переварити. Все повинно бути ідеально. Якщо ви і справді розбили дзеркало, то окрім удачі вам побажати не можу."- було написано на сторінках, що я прочитала вголос. Після чого я відразу зняла обгортку з книжки та й насправді побачила карту з відміченими місцями.

-Йдемо скоріше, в нас немає часу, щоб залишатись на місці.- казав Деві.

-Почекай, тут щось ще написано.- перебила його я.

"Якщо ви розбили одразу декілька дзеркал, то відрізнити уламки можна по кольору та енергїі. Якщо дзеркало розломалося на дуже багато маленьких уламків, так що не можливо знайти усі його частини, не хвилюйтесь. Пам'ятайте: світ не може счезнути, так само як і прохід до нього...". Далі прочитати я не змогла, так як сторінки були намочені, та чорнила потекли, змішуючи слова в одну єдину купу. Але і цієї інформації було достатньо, щоб почати сподіватися на можливість виправити все те, що зараз коїлось за вікном.

-Давайте з собой хоч щось візьмемо? Якусь їжу, одежу та воду. Я візьму портфель з собою, як раз треба буде торба, щоб скасти там інгрідієнти.- запропонувала Onliper та пішла збиратись.

Через мить вже у кожного з нас був рюкзак, сповнений усілякими речима. Ми чекали лише Славу, якій терміново знадобилося перевдягтись.

Ми вийшли сповнені енергії та натхнення, бо треба було робити все швидко та обережно. Будь-яка неправильна дія і все, іншої спроби не буде. Поки йшли Слава читала нам наступні написи в книзі про дзеркала.

"Всі інгрідієнти незвичайні, а незвичайні вони своєю поведінкою. Якщо ви хоч щось зробите поспішаючи чи криво то інгрідієнт автоматично становиться звичайним об'єктом, назавжди втрачаючи своїх особливостей. Якщо додати до суміші щось звичайне, то все просто спалахне."- слухали ми поки відходили від дому. Слава завершила читати лише у той момент, коли в Майка полетіла сокира, від якої він ледве сховався.

-Агов! Можна обережніше розмахуватись своїми сокирами!- кричав Майк, за що в нього полетіла ще одна сокира.

Люди були зовсім недружелюбні, ніби їм хотілось лише побитися та вбити якомога більше.

-Йдіть обережніше.- сказала я.

Ми йшли постійно озираючись та ухиляючись від летючого майна. Люди вже не знали им битися, тому кидалися навіть стільцями та книгами. Декілька разів в нас прилітало чиєсь майно, наприклад я своїм обличчям спіймала щонайменше три книги, а Деві два стільця. Всі інші були більш кмітливіші, тому від всього ухилялись. Я дуже втомилась від всього, що зараз відбувається, раділо тільки те що, залишилось тільки зібрати дзеркала. В нас було дуже мало часу, настільки, що вже через день буде пізно. Ми прискорили шаг, але за нами почало відбувати дійство небезпечніше за минули. Люди почали находити в своїх домівках стріли та ножі, та обкидувалися їми неначе копьями у давні часи. Я йшла позаду, розправивши крила та прикриваючи усіх. Нарешті я знайшла з ними згоду, і тепер можу підлітати, ховати крила у спину та просто ворушити їми як мені захочеться. Це все продовжувалось поки ми не зайшли у самі гори, де вже просто йшли по людях. Це було мерзотно. Землю вкривало ніби простирадно мертвих, а по картам саме серед цієї жахливої картини ріс наш перший інгрідієнт. Це якась особлива цвітка, яка віглядала немов усі квіти сполучили разом. Пройшовши поле мертвих ми побачили прям на холмі, цю квітку не можна було переплутати з іншою. Це було й дивно й гарно одночасно. Вона поєднувала в собі всі характери квіток. Була й ніжна ромашка, й пристрасна роза, й загадковий тюльпан, й весела хрезантема. Все було в ній. Я підійшла до неї, щоб швидше зірвати та піти далі.

-Стій, так просто не можна!- кричала Слава. -Тут написано, що зрізати квітку треба частиною крила, іначе кітка почне боятися, а янголів вона любить.

Я подивилась на свої крила, та не розуміла як пером можна зрізати квітку. Трішки повурушивши крилами, одне перо саме впало, але як тільки я побачила це перо, я зрозуміла, воно було напевно гостріше за всі ножи у світі. В мене не викликало нійких проблем зрізати цю квітку та покласти обережно у портфель.

-Слухай, а квіткам потрібна вода, може краще покласти її в одну з пляшок, я гадаю від цього ми не помремо від жажди.- казав Майк та дістав свою пляшку.

Ми обережно закріпили пляшку з квіткою до бічного карманчика у рюкзаку та пішли далі. Я все дивилась на Onliper, та не могла зрозуміти, що з нею відбувається. Вона ніби прихворіла, чи може просто сумна.