Повернути назад

Я сіла на ліжку та мені в голову вличив мій сон. Що він може означати? Чи це просто сон такий? Може я перевтомилась? Я подивилася у вікно та побачила яскраво світивше сонце, вже напевно день. Чому я тоде досі сплю? Я подивилась на крісло та побачили мирно сидівшого та читающого книжку Деві.

-О. Прокинулась. А я хотів тебе десь через годину тільки будити?

-А чого так пізно? Як же фільм?

-Ти дуже втомилась, фільм ми ще встигнемо зняти, а якщо не встигнемо, то і грець з ним, одна двійка нічого не вирішить.

-Ти що, дурень? Це дуже важливе річ, для мене, та і з якогось боку для вас. Я дуже хочу розвиватися та працювати саме у напрямку написання сценаріев, постанови кадру та зйомки. А якщо в нас буде кращий фільм, то в нас будуть співбесіди з одними з найкращих компаній кінематографа нашого міста, а може й нашої країни.

-Майа, з чого ти це взяла?

-Кожен рік старшекласники готують якісь проекти, прошлого року це була інженерія. До цього хімія та біологія. Та деяких учнів забрали прям з навчання до компаній та вчених. Це дуже важливо для мене.- я сиділа на ліжку та намагалася не зарівіти.

-Тихо, я обіцяю ми встигнемо, якщо що, я домовлюсь.- почав заспокоювати мене Деві, сидячи вже на моєму ліжку та обіймаючи за плечі.

Мені стало ще більш ніяково, хоча здавалося, що більш вже нікуди. По кімнаті пролунав гуркіт дверей, а відразу за ним чийсь тихий голос.

-Вставай, час готувати, через 3 години вже гості прийдуть.- через декілька хвилин я впізнала, що це Слава.

Деві махнув головою та пішов через вікно до своєї кімнати, де були лише його речі, і то лише їх частина. А я швиденько відчинила двері та вже під якійсь розповіді Слави почала перевдягатися.

-Слухай, а коли ми будемо знімати фільм? Ми ж так зовсім нічого не встигнемо, я вже питала у Деві, але він проігнорував це.

-Якщо честно, я й сама не розумію, знаю тільки, що це Майк сказав тебе не будити і що треба зробити відпочинок, тим паче, що сьогодні свято, тут я з ним згодна, всі потрібен був відпочинок та пара зайвих годин сну.

-Чому Майк? Він же сам кричав, що якщо ми будемо так довго знімати, то він не встигне змонтувати. Ось дивний, ну і грець з ним. Що ми будемо робити з подарунками, все наріжимо та поїдимо? 

-Так, або розділимося на групи, ми з тобою поїдимо, а вони хай ріжуть.

-Кого це ми різати повинні? І чого це сразу "хай" на нас?- почули ми різкий твердий голос у коридорі, а невдовзі біля дверей з'явився Майк.

-Підемо тоді до  кімнати Деві, всі разом бдемо обговорювати план дій.- висловила свою пропозицію Слава.

Я зовсім вже нічого не хотіла, лише побути десь наодинці, бо і так соромно перед Деві, хоч я не розумію чого, але я би зараз все віддала, щоб виправити той випадок з ялинкою. Зная свою пам'ять, я ніколи не забуду цю ситуацію, та частіше за все мені буде дуже соромно при одному лише спогаді про це. З цими думками ми дійшли до кімнати Деві та застали його сидячого у кріслі та листаючого якийсь старий журнал. Здаввалося, ніби він знав, що ми зайдемо. Навіть кімната виглядала так, ніби він реально в ній жив. Я жестом показала на всю кімнату, на що він лише посміхнувся та показав великий палець.

-Одже, в нас є декілька пропозицій до вас.- почала відразу Слава, сидаючи на ліжко. Вона завжди полюбляла прямолінійність та ніколи не тягла кота за неприємлемі місця.- Перша, це розділитися на групи, одна з яких їде за подарунками, інша допомагає на кухні батькам. Друга полягає у тому, що спочатку робимо те, потім інше, але є можливість не встинути, але так і від батьків не прилетить по голові. Обирайте серед двух ідей, бо третю я не вигадала.

-Давайте всі разом, спочатку поїдемо потім допомможемо батькам. Всі ж зібрані?- почав командувати Майк, ми всі були не проти.

Вже через пів години ми стояли посеред великого торгівельного центру та не розуміли куди йти. Ніхто з нас не знав, що саме полюбляють батьки Слави, навіть сама дівчина й гадки не мала, пояснюючи це тим, що вони дуже мало часу перебувають разом і тому складно знайти їх звички чи щось подібне, що стане у нагоді при виборі подарунку.

Ми вже годину ходимо по кожному магазину, що є в цьому комплексі. Але ще нічого не знайшли, навіть ідею. Через півтори години комплекс повністю зачиняють, тому треба дуже швидко обирати, все таки не хочеться залишати тітку Марину з чоловіком самих на кухні, треба і їм відпочити.

Дивлячись у різні боки, я багато чого помічала. Наприклад, дітей з батьками, які купили їм повітряні кульки і більше дітям нічого не треба, чи звичайних замучених робітників, що поскоріше хотіли додому готувати святкові вечері. У цьому комплексі було все, від маленьких ювелірних магазинчиків до великих продуктових, були навіть майстерні, в яких робили якісь подарункові вироби. Проходячи поряд з черговим маленьким магазинчиком з витонченими обручками, мені дуже приглянулося одне кільце, що було схоже на ті, що нам подарували вчора, але у цьому було щось незвичне, воно ніби то чорне, але на сонці переливалося різними кольорами райдуги за допомогою камінців, якими була оброблена вся обручка.

-Агов, друзі, це звісно не батькам, але я дуже хочу щось подарувати нашій загадковій помічниці, все таки я хочу якось її знайти, але навіть якщо не знайду обручка дуже гарна.

Всі зі мною погодилися та без усіляких сумнівів ми відразу купили. Через пів години ми не знайшли нічого краще ніж безкоштовний день розваг для дорослих. У цей сертифікат входили стрибок з парашутом, підьйом на гори, міні-екскурсії по видатним місцям та багато іншого. В цілому ми були задоволені своїми знахідками та скоріше поїхали додому допомагати по підготовці нашої святкової вечері.

-Майа, ти зі Славою приготуйте щось м'ясне, а хлопці поки салати наріжте. Тільки обережно, м'яса більше немає та й магазини напевно позачинялися.- скомандувала нами тітка Марина.

-З чого почнемо?- спитала я у Слави, а сама в той же час копошилась у холодильнику та діставала різне м'ясо.