Сергій Кальченко ще раз переглянув фейкову сторінку в фейсбук Дмитра Титаренка, але Світлани Приморської серед друзів не було. Він з жахом подумав: «Вона напевно дізналася правду. Але як? Та це неважливо. Потрібно негайно зателефонувати їй і все пояснити». Подумавши ось так, Сергій набрав її номер з номеру Дмитра.
Світлана глянула на смартфон. Телефонував Титаренко. Вона, зі виразом змісті на обличчі, скинула виклик та продовжила поправляти нашийник на собаці.
«Блін» - подумав Кальченко – «Що ж робити?». На щастя відповідь на запитання була знайдена одразу. Він набрав одногрупніці зі свого номеру.
«Дзвони – дзвони» - розмірковувала роздратована Світлана. Дзвінок припинився. Вона з полегшенням видихнула. Але не на довго. Неминула і хвилини, і пролунав новий дзвінок. «Блін дістав» - подумала Приморська і діставши смартфон, мовила злим голосом:
- Алло!!!
- Алло. Привіт.
З динаміка пролунав знайомий голос її одногрупника. Дівчина поглянувши на екран і пересвідчившись, що телефонує не Дмитро, мовила вже не так грубо:
- Привіт. Що ти хотів?
- Ти напевно вже здогадалася, що це я писав тобі від імені фейкового Дмитра Титаренка. Вибач що так вийшло.
Світлана неочікувала такого повідомлення від Сергія. Вона була вкрай здивована. Тим більше дівчина ніколи б не подумала на нього. Для неї це було несподіванкою. Приморська мовила:
- Що це все значить? Ти можеш пояснити.
- Ми можемо десь зустрітися. І я все поясню.
Одногрупниця мовчала збираючись з думками. Та це тривало не довго.
- Я збираюся прогуляти собаку. Тож чекаю на тебе через півгодини біля парку.
З цими словами вона завершила виклик, відкрила двері та вийшла з квартири ведучи собаку на посвідку.
- Парк так парк. Добре, що зараз хоч з собакою пускають – мовив сам собі Сергій та пішов перевдягатися.
#3984 в Сучасна проза
#10557 в Любовні романи
#2579 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 25.06.2020