Розділ шостий

Здавалося, що усі мас-медіа, тільки і поширювали новини про коронавірус та карантин. Сергій в звязку з повідомленнями про погіршення ситуації, вирішив не виходити декілька днів з квартири. Тим більше особливого бажання йти кудись не було. Тож, замовивши доставку продуктів з маркету, Кальченко став планувати, що буде робити ввесь день вдома.

В акаунт фейкового Дмитра він не заходив, щоб не світитися онлайн. «Нехай думає, що я дуже занятий» - міркував хлопець. Нажаль він не придумав, що буде робити далі з перепискою. Та в нього ще був час до завтра. Тому Сергій став втілювати свій план.

Кальченко вже давно хотів позайматися спортом. І тому він відкрив одне з відео на YouTube. На ньому один тренер показував вправи, які можна виконувати вдома під час карантину. Тож Сергій почав, повторюючи за ним, дивлячись на екран ноутбука.

Спочатку розім’явшись так як тренер показував, Кальченко почав присідати. Потім він покачав прес. Далі виконував інші вправи. В один момент тренер повідомив, що наступну вправу потрібно виконувати обережно. Але Сергій не зваживши на те і зробивши щось не так, впав та вдарився коліном. Біль був нестепним. Треба було щось робити.

Оскільки хлопець не бажав йти до лікарні, щоб ненароком не підхопити той страшний вірус, то вирішив лікуватися сам. Знайшовши в інтернеті потрібну мазь, Кальченко замовив її в інтернет-магазині аптеки з доставкою додому. Оператор пообіцяв зробити доставку за дві години. Тому, Сергій щоб полегшити біль, приклав лід. Це трохи допомогло.

Невдовзі прибув кур’єр з маззю. Заплативши, Кальченко вирішив невідкладно нею намазати коліно. Намазавши, як було написанов інстукції, він ліг на ліжко, щоб дати спокій нозі.

Лежати було нудно, тому він відкрив фейсбук, ввійшовши через фейковий акаунт. Хлопець сподівався, що дівчина йому написала. Але ні, вона не написала, хоча було видно, що нещодавно була онлайн. Прикрість почала гнітити його душу. Навіть, здалося, що біль в нозі посилився. Його бентежила совість. Йому було соромно за те, що він так обманює її. Краще б він ніколи не відвідав той вебінар.

«Можливо мені самому їй написати» - подумав Сергій – «Чи взагалі краще нічого не писати, а просто видалити аккаунт». Він відкрив сторінку налаштувань, щоб видалити вигадану персону. Але так і не зміг цього зробити. За ці дні, спілкування з нею, переросло в якусь прив'язаність до неї, певну симпатію. Тож повагавшись він вирішив: «Ні, краще завтра їй напишу».

День минув непомітно. Кальченко займався то тим то сим, незабуваючі берегти хворе коліно. Незадовго до сну, Сергій відкрив фейсбук і як виявилося Світлана була онлайн. Тож перейшовши в акаунт Дмитра, він написав їй і став чекати на відповідь.

Минула хвилина, дві, півгодини, але одногрупниця не відповідала. Хоча зелена позначка вказувала на те, що вона залишалася онлайн. «Нічого можливо то і на краще» - подумав засмучений хлопець. Вимкнувши смартфон та поганивши світло, він вкрився ковдрою та спробував заснути. Але в нього це не вдавалося. Думки роїлися в його голові і коліно нагадувало про себе. Та на щастя це тривало недовго. І вже за півгодини він міцно спав.