«Установлено» - зазначалося на екрані смартфона. Сергій посміхнувся. Тепер з новою програмою, яка змінювала голос при дзвінку, він міг з легкістю зателефонувати Світлані, не боячись, що вона його впізнає. Тому не гаючи ні хвилини, Кальченко набрав номер. Почувся сигнал виклику. І за пару секунд в динаміку звучав знайомий голос:
- Алло. Привіт.
Голос дівчини звучав невпевнено, але бадьоро.
- Привіт. Це Дмитро – сказав Сергій. Він вже прокручував в голові можливий варіант розмови.
- Приємно почути тебе. В тебе такий приємний голос.
- Дякую – мовив хлопець і подумавши: «Нормально обрав з усіх варіантів», додав:
- І мені приємно почути тебе… вперше.
Вони засміялися і настала тиша.
- Ти хотіла про щось запитати?
- Так. Я чула там в галереї завтра виставка одного українського художника.
Мовивши це дівчина зробила паузу. Розуміючи куди хилить дівчина, Сергій скористався паузою, щоб сказати неправду:
- Ой, завтра я з ранку…годин об…8…так об восьмій їду з міста.
- Жаль - мовила Світлана.
- І мені жаль – мовив Кальченко.
- І на довго їдеш?
- На два дні. Після завтра повертаюся назад.
Вони перемовилися ще декількома словами. Після того, як розмова була завершена, Сергій зітхнув з полегшенням. Але він розумів, що проблему потрібно буде якось вирішити. Принаймні в нього було два дні на роздуми. Та зараз він вирішив відволіктися. Тому, відкривши ноутбук, почав дивитися фільм онлайн.
#3917 в Сучасна проза
#10358 в Любовні романи
#2525 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 25.06.2020