Розділ третій

Сергій намагався приєднатися в zoom до лекції, яку проводив Ігор Васильович. Але з’єднання ніяк не відбувалося. Хоча пара мала вже розпочатися хвилин зо п’ять назад. Кальченко захвилювався, чи чого бува він не наплутав. Він погляну в розклад. І як виявилося таки наплутав, адже  потрібно було заходити в skype. То наступна лекція мала бути в зумі. Картаючи себе за неуважність, Сергій перейшов в правильну програму.

Лекція була в розгарі. Але студента цікавило не те що розповідав лектор, а його одногрупниця Світлана. Вона сьогодні мала нову зачіску. Сергій замилувався нею, але відвів погляд і одразу спіймав себе на думці:

«Чому я відвів погляд. Ніхто ж не зрозуміє куди я дивлюся. Цікаво а куди дивляться інші». Він став спостерігати за поглядами одногрупників. Кальченко так захопився спостереженням та розмислами, що тільки з третього разу почув, що до нього звернувся викладач:

- Кальченко ти тут. Раніше ти був уважнішим.

Один з одногрупників вирішив пожартувати, мовивши:

- Ні Ігорю Васильовичу він вдома.

Інший додав:

- То в нього розгубленість від коронавірусу.

Світлана Приморська і собі промовила з усмішкою:

- Тепер буде сидіти на самоізоляції вдома в масці та в захисному костюмі.

Смішки могли і не закінчитися, але їх припинив викладач і продовжив лекцію. Сергій не ображався на жарти, але фраза Світлани його зачепила. Треба було якось їх відповісти. І мозок, недовго напружуючись, підкинув ідею. Сергій ввійшов з смартфону в акаунт Дмитра і написав Світлані. Та відповіла. В них почалася бесіда. І хлопець досяг результату – дівчина так відволіклася на спілкування, що і сама забула, що вона на парі. Тож тепер викладачу довелося вже до неї звертатися тричі. Він аж розлютився:

- Ох і як мені набридло це дистанційне навчання. В аудиторії хоч швидше чують. А тут тільки своїми справами займаються.

Один зі студентів промовив:

- То Кальченко її заразив. Значить ковід передається і через онлайн. Треба всім негайно від’єднуватися. А то нафіг всі помремо.

Всі засміялися. Сергій же сміявся не стільки від жарту одногрупника, а скільки від своєї витівки.

Світлана б щось відповіла. Вона навіть відкрила рота, щоб зробити це, але викладач мовив першим:

- Зробимо перерву. А тоді продовжимо.

З цими словами він завершив виклик.