Розділ другий

Кальченко зареєстрував в Facebook нового користувача під вигаданим ім’ям Титаренко Дмитро. Знайшов в гугл зображеннях фото хлопця років, вставив його на аватар нового «фейкового» акаунта. Після того Сергій розіслав запити на дружбу з того акаунту студентам одного з університетів. За його задумом «фіктивна» особа була студентом цього вишу. Кальченко сумнівався, що хтось прийме заявку в друзі від невідомо кого. Але на його подив більшість запитів були підтримані. Ніхто навіть не поцікавився хто це особа.

Сергій потирав руки від задоволення. Ілюзію нефейковості підробленої сторінки було створено ідеально. Тепер він зможе застосувати на практиці вміння, які отримав з вебінару по онлайн знайомствам, не виказавши, при цьому, власну персону. Кальченко навіть вже придумав з кім він так анонімно буде спілкуватися. То була його одногрупниця Світлана Приморська. Він міркував так:

«Потренуюся спілкуватися онлайн з Світлано, а потім видалю цей акаунт. А потім зі свого справжнього напишу тій дівчині з маркету. І ніхто не постраждає. Головне щоб ніхто не дізнався».

По цій думці він радісно посміхнувся. Перевіривши що все зроблено так, як треба, Сергій написав Світлані від імені вигаданого Титаренка Дмитра. І вона відповіла. Вони почали спілкуватися. Розмова була легка та невимушена. Слово за слово і майже година пройшла непомітно. Після завершення переписки Сергій подумав: «В реальності ми з нею стільки знайомі і розмовляли не раз, але так цікаво не було. Можливо люди стають не такими, коли виходять онлайн».

Та його роздуми перебила SMS. То було повідомлення про те, що йому надійшов товар на пошту, який він замовляв в інтернеті. Тож переодягнувшись, він пішов за посилкою.