Стоячи біля маркету в черзі, Сергій Кальченко поправляв свою маску, щоб та не давила в вухо. Карантин вніс і в його життя, як і всіх людей, певні незручності. Черга рухалася помалу, адже в середину запускали тільки тоді, коли звідти хтось виходив. Нарешті і Сергій зміг ввійти до маркету, попередньо натягнувши маску з підборіддя на ніс.
Карантин мав і певні плюси. Тепер поміж рядів ходило зовсім небагато людей і відповідно була менша імовірність зачепити когось кошиком чи перечепитися за чийсь візок. Тож Сергій зміг швиденько набрати потрібних товарів і підійшов до каси.
За касою сиділа молода дівчина. Вона мала руде волосся, зав’язане в хвостик та гарненькі оченята, які виблискували немовби сканер, яким вона пробивала штрих-коди. Навіть зараз в захисному шоломі та масці касирка була напрочуд мила та прекрасна.
Кальченку вона подобалася. Але познайомитеся з нею він не наважувався. Лише з її бейджа знав, що звали її Тетяна Брянська. І сьогодні також, після її стандартного запитання про пакет, пробиття товарів та оплати за них – їхні стежки знову не зійшлися, розійшовшись в різні сторони просторового буття. А зрадниця доля, тихенько десь робила своє діло – друкувала історію кожного з нас, готуючи кожному своє в свій час.
Вийшовши з маркету, Сергій швиденько пішов додому, адже мав встигнути на пару, яка тепер проводилася онлайн. Кальченко був студентом четвертого курсу університету.
Вже вдома поклавши куплені продукти до холодильника, хлопець ввімкнув ноутбук та запустив zoom. Але перш ніж приєднатися до конференції, переконався що вдягнений нормально. Бо він вже чув історію про недалекоглядного студента, який примудрився вийти онлайн в одній футболці та трусах. Звісно все б було гаразд, адже на камеру видно тільки обличчя та плечі. Але в один прекрасний момент той студент взяв та встав зі стільця, щоб щось дістати з шафи, поставши перед своїми одногрупниками та викладачем, так би мовити в «домашньому» прикиді. Сміялися тоді всі, навіть той студент.
Тож коли Сергій Кальченко переконався, що вигляд має нормальний, перейшов за посиланням яке надав викладач.
На екрані виднілися всі учасники конференції. По центру виднівся відео потік від викладача. Той розповідав нову тему. Але увагу хлопця прикула його одногрупниця Світлана Приморська. В дівчині щось було не так, як завжди. Вгледівшись ставало зрозуміло - вона була ненафарбована. Але від того студентка навпаки стала ще краще виглядала. Сергій так замилувався нею, що мало не проґавив, запитання викладача до нього.
По завершенню лекції Кальченко ввійшов до Facebook з свого гаджету та почав переглядати новини. Тут було стільки інформації – починаючи від нових фоточок друзів до закликів дотримуватися умов карантину.
Минав час. То Сергій переглядав Facebook, то переписувався в другом в Viber, то знову заходив до соцмережі. Його навіть принудило від одноманітності online світу, йому хотілося чогось іншого. Кальченко, відчуваючи нудьгу, вже збирався вимкнути гаджет, але наткнувся на наступний рекламний запис:
Не знаєш, як познайомитися з дівчиною онлайн. Ми тобі допоможемо. Реєструйся на наш безкоштовний вебінар «Знайомство онлайн за 10 кроків.»
Здавалося, ніби мережа вирішила таки затримати свого користувача. Повагавшись з хвилину, Сергій натиснув на посилання.
Переглянувши перше відео, він розмірковував: «Чом би не спробувати». Кальченко вже давно знайшов акаунт тієї касирки з маркету, але все ніяк не наважувався їй написати. Та на цей раз надихнувшись відео з онлайн-тренінгу, хлопець відкрив сторінку дівчини і почав писати, так як там навчали. Написавши, Сергій перевів курсор, щоб натиснути кнопку надсилання, але в наступний момент просто закрив вкладку з сторінкою касирки. Ні він не передумав писати. В нього просто виникла інша ідея.
#3986 в Сучасна проза
#10541 в Любовні романи
#2568 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 25.06.2020