22. Навіщо?...

МАКАР

Мене таки затримали. Відібрали мобільний, погрузили в машину, закували в наручники. Мій адвокат приїхав одразу. Але мене цікавило інше. Лада чекала на мене сьогодні… Хоча, певно, до неї вже дійшли новини. 

— У мене сьогодні має бути зустріч, витягни мене, — сказав адвокату, щойно він прийшов. 

І він пішов домовлятися. А тим часом мені повідомили, що до мене прийшла відвідувачка.

Коли почув це, одразу подумав, що це Лада. Але їй ризиковано зʼявлятись тут так… Чи, може, вона просто хоче ексклюзив? Я не знав.

Але коли до кімнати СІЗО зайшли, я побачив не Ладу, а Сашу. 

Вона схвильовано поглянула на мене:

— З тобою все добре? Я, коли дізналася, одразу приїхала. Постараюся все зробити, щоб якнайскоріше тебе звідси витягнути! 

— Не видумуй, що ти зробиш? — я махнув рукою. — Адвокат і так все організує. Під розписку мене точно зобовʼязані випустити. 

Хотілось подзвонити або написати Ладі. Але з іншого боку, що я їй зараз скажу? Просто треба вийти якомога швидше. 

 — Все буде добре, — ще раз повторила вона, доторкнувшись до моєї руки. 

— Дякую, що прийшла, але це було не обовʼязково. Я правда впораюсь. 

— Ти дуже важливий для мене, — сказала вона, і я побачив на її очах сльози. — Це я винна….

— При чому тут ти? Не видумуй, — я трохи розгубився, коли почув це. — Всі мої проблеми — це мої проблеми. А якщо ти про того поліцейського… — я зітхнув. — Я знаю. Знаю, що то твій брат. Але не думаю, що це твоя провина. 

Її очі злякано розширилися.

 — Я думала, що ти не знаєш… — тихо сказала вона. 

— Тільки нещодавно дізнався, попросив своїх людей пошукати інформацію на нього, — відповів я. — Бо було видно, що він має проти мене щось особисте. 

 — Я просила його відчепитися від тебе, — сказала Саша. — Я не маю на тебе ніяких образ. Хочу, щоб у тебе все було добре. Щоб ти був на волі. 

Я вірив їй. Само собою, вона не могла вести проти мене якусь подвійну гру. Саша була не такою людиною. 

Раптом ми побачили, як зі сторони входу до кімнати щось спалахнуло.  А потім ми почули якісь розбірки за дверима.

Невже сюди пропустили когось із журналістів? 

— Дякую за підтримку, — сказав врешті-решт. І тоді до нас зайшов адвокат. Він виглядав невдоволеним. 

— Я домовився, що тебе відпускають під підписку про невиїзд, — сказав він. — Зараз аби ще якось випровадити цих журналістів, щоб нам спокійно пройти… Думаю, охорона зараз розбереться…

***

Я дійсно підписав купу паперів, а потім охорона ледь вивела мене крізь натовп журналюг. Дзвонити Ладі з відділку я не став, раптом би хтось із журналістів щось почув би? Я не хотів, щоб в неї через мене були неприємності.

Але я вже запізнювався на зустріч. 

— Шефе, здається, за нами хвіст…

А це недобре. Якщо все так, краще нам з Ладою зараз і не зустрічатися. Підготую все на завтра. І так, щоб журналісти точно не відстежили.

Я взяв до рук телефон і написав їй:

"Привіт, певно, ти вже прочитала новини. Сьогодні нам краще не бачитись. Бо за мною прямо в цю мить стежать. Але скоро я зможу влаштувати все так, щоб хвоста не було. Пробач."

Я вирішив, що сьогодні ж в усьому зізнаюсь, але не як Макар. І тоді ми з нею щось придумаємо… 

ЛАДА

Я повернулася додому, розмірковуючи над тим, наскільки серйозна ситуація з Макаром. Адже й раніше про нього писали всяке, може, й цей арешт ще нічого не значить… Сіла за комп і стала переглядати вміст флешки, яку мені передали в кафе. Побачила, що інформатор не брехав — Макар дійсно займався незаконним видобутком і збутом за кордоном бурштину. Певно, якщо я напишу статтю на цю тему, це буде сенсація, яка зробить мене відомою. Здійсниться моя найзаповітніша мрія. Але чи зможу я так вчинити з Макаром? Може, краще сховати цю флешку і нікому не показувати? Принаймні, доти, доки я не поговорю з ним особисто…

Ввела в пошуковик його ім’я, щоб дізнатися, може я щось пропустила. Та новини про його арешт були скрізь однотипні, без подробиць, мабуть, взяті з одного джерела. Про нього дійсно було мало інформації в інтернеті. 

І раптом я побачила ще одну статтю, яку не зустрічала досі. На фото був Макар з якоюсь білявою дівчиною, які дивилися одне на одного. 

“Кохана дівчина приїхала до заарештованого бізнесмена у відділок”, — такий підпис стояв під світлиною. Хм, Макар же казав мені, що ні з ким ніколи не зустрічається… А виходить, у нього була кохана дівчина…

Втім, мене це не мало обходити. Я сподівалася, що Макара незабаром випустять, тоді домовлюсь із ним про нову зустріч. Звісно, плани трохи порушилися, але нічого прямо такого вже страшного не сталося. Ситуація під контролем, як любила казати моя сестра…

Коли я вже зібралася вимкнути комп’ютер, на телефон прийшло повідомлення. Відкривши його, я побачила, що воно від Макса.