18. Родинні звʼязки

ЛАДА

 — Тобі неодмінно треба з ним зустрітися, — сказала Настя. — Принаймні для того, щоб потім розказати нам. як він виглядає. Раптом твій Макс насправді — якийсь ботан? 

 — Не ботан він, — заперечила я.  — В ботанів такої фігури не буває! 

— Якої "такої"? У тебе є його фотки? — запитала Таня. — Покажи!

Я відкрила наш чат і знайшла фото Макса, ну, звісно, те, де він був одягнений. Обличчя, звісно ж, видно не було. 

— Ну, гарячий, але чи ти впевнена, що це не якесь стокове зображення? — скептично перепитала Настя.

 — Впевнена, — трохи ображено сказала я. — Бачила його на відео, тільки без обличчя. 

— Він слав тобі відео? Чи ви прямо говорили? Якщо слав, таке теж можна підробити, — продовжила Настіну думку Таня. 

 — Ми говорили по відеозв’язку, і я впевнена, що це він і був, — наполягала я. 

— Ого! По відео? І що ж ви таке робили по відеозвʼязку? — заусміхалась Настя.

 — А що можна робити по відеозв’язку? — усміхнулась я. — Вгадай! 

— Капець! — Настя аж трохи почервоніла. — І як воно?... 

 — Дуже круто, — сказала я, рада, що вдалося переконати їх у своїй правоті. — Раджу і вам спробувати, відчуття незабутні! 

— Але що буде далі? Ви так і будете тільки онлайн? — Таня зазирнула мені в очі. — Хоча дійсно, офлайн може все зіпсувати якщо у вас така пристрасть без цього… Раптом все ж вживу вам буде не так круто і це буде розчарування?

 — Думаю, ніякого розчарування не буде, — я згадала Макса і як він дивився на мене, коли я робила йому каву. — Буде ще крутіше! 

***

Посиділи ми добре, але завтра вранці я не хотіла запізнюватися на роботу, тож узяла таксі і поїхала додому. В машині відкрила стрічку новин і почала гортати, адже мала бути в курсі усього, що відбувається в світі. І тут мені трапилося знайоме ім’я… “Макар К.”... Це булодосить рідкісне ім’я, ще й ініціали збігалися, і сфера, в якій він працював. Може, це справді мій знайомий? 

Відкрила чат із ним і написала:

“Привіт, вирішила запитати, чи у тебе все гаразд? Може, потрібна якась допомога?” 

Хоча я гадки не мала, чим можу його допомогти, хіба морально підтримати…

Він прочитав повідомлення одразу, і майже одразу відповів:

"Прочитала новини? Привіт. Так, трохи проблем є. Хтось риє під мене дуже наполегливо. Я спочатку думав, що це поліція, але ж поліції немає сенсу робити подібне… Ставити ті ініціали. Хоча, у мене є один знайомий коп, який, здається, має на мене якісь свої образи."

“То це неправда? — перепитала я. — Хтось просто вигадав усе це? З метою тебе дискредитувати?”

"Ну, я дійсно нечистий на руку. Таку вже обрав сферу. Певно, таким правильним дівчаткам, як ти, такі чоловіки не цікаві", — написав Макар.

Я замислилася, навіть не знала, що сказати. Насправді ніколи не симпатизувала тим, хто задля збагачення вдається до порушень закону. Але саме Макар був мені симпатичний, він не прикидався кращим, ніж є, говорив те, що насправді думає. І по факту він мене врятував тоді.. Тому я не могла його засуджувати. 

 “Мабуть, у тебе є на те свої причини, — написала я. — Як написано в Біблії: “Не судіть, і вас не засудять”. 

МАКАР

Чорт, навіть зараз, тут, зі мною в якості Макара, вона була ідеальною. Здавалось, коли я дізнався, що Леді це Лада, я закохався в неї ще більше, хоча й не думав, що таке може трапитись. 

"Ти це з ввічливості кажеш? Пробач, якщо я трохи зарізкий. Настрій якийсь кепський. Все пішло не за моїм планом, і це мені не подобається. Я не люблю, коли не контролюю ситуацію повністю."

“І зовсім не із ввічливості, — заперечила Лада. — Просто захотілося тебе підтримати. Я розумію, як це неприємно, коли все йде не за планом. Сама недавно через це проходила, але зараз уже все добре. Думаю, і в тебе справи скоро налагодяться.”

Мені знову закортіло зізнатися їй. Але не так це має відбутися… Принаймні, я маю написати їй про свої почуття. Хоча, якщо я скажу, що закоханий, вона буде в шоці. Ніби ж вона не давала мені як Макару ніяких приводів… 

"Знаєш, ти мені дійсно подобаєшся. Цікаво, що було б, якби ти тоді погодилась сходити зі мною кудись. Правда, я тоді вчинив по-дурному, бо одразу про готель заговорив. Вибач ще раз,"  — написав я. 

“Ну в мене є хлопець, — відповіла вона. — Але ми можемо бути друзями, Макс не ревнивий. Здається… До речі, він теж займається логістикою чи чимось таким, може, ви навіть знайомі. Ото прикольно, якщо ви конкуренти, правда?”

Я усміхнувся. Вона говорила про "Макса" з такою теплотою. Може, все і обійдеться. І вона не буде сильно злитися… 

"Ти кохаєш його?" — знаю, було не дуже чесно запитувати подібне. Але серце одразу забилось частіше. Все, що вона відчувала до Макса не було повʼязане з моїми статками. То був просто я. Без грошей і прикрас.

“Так, — відповіла вона навіть ні краплі не вагаючись. — Дуже кохаю.”

"Сподіваюсь, у вас все буде добре." 

Зізнаватись зараз не можна. Не тоді, коли в інтернеті всі ті статті. Не можна втягувати Ладу в скандал. Треба з усім розібратися. Тому я і написав таке нейтральне повідомлення, а що ще мені залишалось?... Так вона принаймні захищена від мене. Хоч якось…

“Дякую, — відповіла Лада. — У тебе теж хай усе буде добре! В бізнесі і взагалі.” 

***

Коли наступного дня я приїхав до офісу, майже одразу до мене зайшов головний безпековик. 

Я давав йому задачу дізнатись все про ту ситуацію зі статтями. У мене була одна підозра, хто міг бути замішаним…

— Ви не повірите, що ми знайшли! — заявив він. — Про цього вашого Мельника!

— Того психанутого копа? Він лежав в психушці? Чи був за щось засуджений? — мені не терпілось дізнатися, які ж такі брудні секрети мого ворога знайшли мої люди. 

 — Ви зустрічалися з його сестрою, — сказав він. 

— В сенсі? — не зрозумів я. — Я майже ні з ким ніколи не зустрічався. Якщо я переспав з якоюсь дівкою, це ще не значить, що зустрічався… Значить, я переспав з його сестрою? Коли? Хто його сестра?