11. У тебе красивий голос

ЛАДА

Коли охоронці довезли мене додому, вручили “тривожну кнопку”, яку я мала натиснути, якщо відчувала якусь загрозу, та записали мій номер телефону, я нарешті опинилася на самоті. І тієї миті, як я переступила поріг квартири, почула сигнал про сповіщення, який лунав з телефону. 

За всіма цими пригодами я встигла забути про те, що спересердя вранці написала сестрі. І от лише зараз вона вирішила дати відповідь. В умінні тримати паузу їй могли позаздрити навіть англійські дипломати. 

"От тільки не факт, що ти все ще будеш тут працювати. Знаєш же, як шеф мене любить. І кому всі повірять." 

“Ти серйозно так вчиниш? — я відчула, як моє серце ніби кудись провалилося. Так, робота в мепне була не ідеальна, але все ж я любила її. Мені хотілося чогось досягти у сфері журналістики.  — Зробиш так, щоб твою рідну сестру звільнили з роботи?”

І знову Карина проігнорувала моє повідомлення і вийшла з мережі.

Я відчула, як сльози навертаються на очі. Якби Макар не заборонив мені писати про сьогоднішні події, може, все було б по-іншому. А так я й далі буду  “дівчиною на побігеньках”, служницею для власної зіркової сестри… Стало дуже шкода себе. Так, що я перевдягнулася і вийшла з дому, куди очі дивилися. А привели вони мене до бару, куди колись ми ходили з дівчатами. Подумала, чи покликати їх на зустріч? Але мені не хотілося зараз розмовляти, веселитися. Я б краще мовчки напилася, і все. Можливо тоді я зможу забути всі свої невдачі…

Увійшла до бару, замовила якийсь коктейль і сіла за столик, який єдиний був вільним, за всіма іншими вже сиділи веселі компанії. І тут я згадала про Макса. От кого б я зараз хотіла побачити, з ким поговорити. Може, запросити його сюди? 

Я відкрила наш чат і написала:

“Привіт, що робиш?”

"Привіт. Збираюсь в душ. Було невелике тренування. А ти що робиш?"

“Сиджу в барі, — зізналася я. — П’ю коктейль.”

"З якимось хлопцем? Невже знов з тим колишнім?" — одразу перепитав він.

“Ні, сама. Почуваюся якоюсь невдахою…”

Хотілося розповісти про Макара, але подумала — раптом Максу буде неприємно? Тому так і не сказала про свої пригоди. 

"Чому невдахою? Пити наодинці в барі — не дуже хороша ідея."

— Привіт, крихітко, — раптом я відчула, що мені на плече лягла якась велика чоловіча долоня.

— Ви мене з кимось переплутали, — сказала я, відсторонившись від незнайомця. 

— Ні, — він похитав головою. — Просто ти дуже симпатична. Давай я пригощу тебе! — він підкликав бармена. — Бармене, коктейль дівчині!

 — Не треба, — я похитала головою. — Справді, я не шукаю компанії, вже зараз мала йти додому…

— Та не ламайся ти…  — він знову спробував взяти мене за руку, але я ухилилась.

Підвелася, взяла свою сумочку і пішла до виходу. Побачила, що той здоровило суне за мною, страх крижаними руками стиснув горло. І тут я згадала про “тривожну кнопку”, яку мені дав охоронець Макара. Я знайшла її в сумочці і натиснула.

Якраз вийшла на подвір’я. Не знала, що тепер робити — стояти на місці і чекати, чи втікати від свого переслідувача? Може, та кнопка не спрацювала?

МАКАР

Я хотів написати Леді, але потім помітив, що зазвичай я писав їй перший. Це вже було схоже на залежність. Ні, мені треба відвикати від неї. Вона все одно не хоче зустрічатися зі мною в реалі…

Але коли я лягав у ліжко, мій телефон раптом задзвонив.

Коли побачив, що це був охоронець, який відповідав за безпеку журналістки, то одразу взяв слухавку.

— Алло? Що там, Саню? 

— Ця дівчина натиснула на кнопку, ми подивилися геолокацію і забрали її, що тепер робити? — запитав він.  

— Що трапилось? — чомусь я відчув хвилювання. 

— Та, якийсь хуліган причепився, не схоже, щоб це були ваші вороги. Ми ж їй казали ці дні посидіти вдома, а вона чомусь поперлася в бар… — пробурчав той. 

— Ну, головне, що все добре зараз. Вона не постраждала, я правильно зрозумів? Покараульте її під будинком сьогодні. 

— Так, веземо її додому, потім простежимо за будинком, все зрозуміло, — відрапортував охоронець. 

Я зітхнув і відчув полегшення. Теж мені, журналістка. Сама могла стати ще тим матеріалом для новин… 

Але Леді теж не відповідала після мого останнього повідомлення. Що як до неї все ж підкотив якийсь козел? 

"Ти давно не відповідаєш. У тебе все добре?" 

“Так, усе нормально, — написала вона. — Не хвилюйся.”

Може, вона поїхала до когось? Тому не могла відповідати. Коли подумав, що вона могла зараз лежати з кимось у ліжку, чомусь починав злитися… 

"Де ти зараз?" — я все ж запитав це. Хоча і не мав. Певно, трохи видав себе. 

“Вже приїхала додому, якраз зайшла до квартири. Мабуть, я даремно вирішила напитися. Все одно нічого не вийшло…”

Коли вона відповіла, я відчув полегшення. Настрій одразу покращився.

"Не вийшло напитися? Як так? Тобі алкоголь не продали?"

“Продали, але мені там не сподобалося. Коротше, у мене все не так, як треба. Я ж кажу, що я невдаха. Сьогоднішній день це ще раз підтвердив.”

"Невже тебе продинамив якийсь хлопець? Інакше не розумію, чому ти кажеш, що невдаха…"

Цієї миті почувся дзвінок, виявилося, що Леді набрала мій номер.

Це було неочікувано, але я одразу взяв слухавку. Серце почало битись дуже швидко.