5. Клята Леді

Ми листувались постійно. Леді мене трохи підбішувала своєю моральністю, але чомусь інші чати тепер практично не цікавили. Дорога додому з західної тривала багато годин. І багато годин ми з Леді сперечались про все на світі. Щодо дівчат з додатків, щодо стосунків взагалі, щодо існування таких ефемерних речей, як кохання. Не зійшлись.

"Хімія — єдине, що дійсно тримає людей поруч. Ще є звичка. Але то вже початок кінця у стосунках", — наполягав я на своєму. — "А поняття "кохання" придумали для романтизації зручності проживання разом і продовження роду." 

“Ну і що ти пропонуєш — поки є “хімія”, пару років, жити разом, а потім бігти шукати іншу “хімію”? Це тупо” — відповіла вона. 

"Що тупого в тому, щоб насолоджуватись життям, а не жити за звичкою? Тупо якраз сидіти по вечорах дивитись телевізор, а потім самостійно себе задовольняти, в парі прикидаючись, що у вас все добре, коли насправді ви вже одне одного не хочете."

“Я впевнена, що коли знайду чоловіка, якого покохаю, то буду хотіти його завжди, — написала вона. — Хоча ти й не віриш, що таке можливо.”

"Ти просто ще надто молода і наївна", — відмахнувся я від неї.

Вона мене зараз дуже сильно дратувала. Колись, коли мені було десь як їй, я теж думав, що закохався. Більше я такого ніколи не зроблю. Ніколи не повторю ту помилку.

"Ти ж до мене зараз не приїдеш, якщо я покличу, правильно? Я підʼїжджаю до Києва. Треба розслабитись."

“Звичайно, не приїду,” — відповіла вона. 

"Та то я так, для проформи запитав. І не думав, що приїдеш. Але запитати було варто, перед тим, як шукати когось.", — пояснив я.

“Я не розумію, як можна спати з першою-ліпшою людиною,” — схоже їй не сподобалися мої останні слова. 

"Секс — це просто секс. Якщо людина приваблива, то спати можна аж бігом, і насолоду отримувати, і розслаблення після. Я не розумію, як можна жити без сексу, мені здається, це дуже важко". 

“Ми з тобою, схоже, ніколи не знайдемо спільної мови в цьому питанні, — написала Леді. — Але, мабуть, це нормально. Бо в решті тем ми чудово порозумілися.”

З Леді дійсно було цікаво, ми могли говорити годинами на різні-різні теми, і мені ніколи не було нудно. Розмова йшла легко, час летів швидко. Навіть зараз, коли ми розмовляли, водій вже якраз паркувався біля мого будинку. Біля паркану вже стояла Катя, дівчина з додатку. Виглядала дуже непогано. Струнка і витончена, світловолоса, блакитноока, мініатюрна. 

Не те щоб це був мій типаж. Я любив дівчат більш розкутого типу, а не ніжних зефірок, але цього разу мені захотілось таку.

Я підозрював, чому, але вирішив над цим не думати.

Я вийшов з машини, водій почав паркувати її у дворі, а ми з Катею зайшли через хвіртку. Пройшли до дверей будинку, а щойно вони за нами зачинилися, я притис її до стінки і поцілував, прикривши очі.

Чомусь в цю мить в голові спливло повідомлення Леді: "Звичайно, не приїду".

Але ця Катя була так схожа на неї… Точніше, на ті частини Леді, які я бачив на фото. Якби ми побачились десь на вулиці, я міг би подумати, що вона і є Леді. 

Катя відповіла на поцілунок, вона обняла мене і прошепотіла на вухо:

 — Ти такий пристрасний…

Цікаво, який у неї голос… 

Думка була невчасна. Я навіть починав злитись на себе. Підхопив дівчину на руки і поніс до сходів, знову цілуючи її. 

Не треба думати про Леді, це навіть не вірт. 

Сходинки закінчились швидко, а ще за мить ми опинились на ліжку. Я цілував дівчину, але в голові крутилась клята переписка. Мої долоні блукали по її тілу під одягом, вона так само звільняла від одягу мене..

Клята Леді… І чому я зараз уявляю її? 

Я відчував роздратування, і від того почав діяти ще активніше. От тільки вже за мить в двері почали настирливо дзвонити. І я підозрював, хто це… Жодна людина, окрім неї, не могла заявитись сюди в таку годину…

ЛАДА

Я відчувала дискомфорт, коли думала, що він саме зараз шукає якусь дівчину, спілкується з нею… Розуміла, що це тупо, але все одно не могла нічого з цим зробити і злилася на себе. Але, щоб відволіктися від неприємних думок, існував добре перевірений спосіб, ім’я якому — робота. 

Варто було переступити поріг офісу, як Алла тут же повідомила, що мене шукав шеф. І шукав дуже терміново. Це не віщувало нічого хорошого. 

 — Доброго ранку, можна? — я прочинила двері його кабінету. 

— Так, заходь, — він кивнув. — Кара сказала, що ти останнім часом перестала надзвонювати їй. Вона знову проспала. Ти забула про свої обовʼязки? Кара — твій головний обовʼязок!

 — Але я думала, що я маю допомагати готуватися до запису, — сказала я. — А Кара сама може завести будильник. Їй треба вчитися організованості, а ви потакаєте їй і це ще більше розслабляє її…

— Найважливіше для запису — це щоб Кара була на місці і в нормальному стані! — не погодився шеф. — Ти думаєш, нащо я взагалі тебе найняв? Я думав, це очевидно! 

 — Ви ж сказали, що я теж можу бути як Кара, — пробурмотіла я.

Зрештою, чим я за неї гірша? Може, просто не така впевнена у собі, але зовні ми схожі. І я набагато працьовитіша….

— Ти могла б, але ти тоді відмовилась від близькості, — хмикнув він. — То був твій вибір — лишатись на підхваті!

 — А моя сестра не відмовляється? — запитала я.  — І тому вона “зірка”?

— Та як ти смієш таке на власну сестру казати?!  — обурився він. — Знаєш що, будеш вічно тільки чорнову роботу робити! Бачу, інше тобі не під силу! Геть! 

Я повернулася і вийшла з кабінету. Було так образливо, що аж сльози стояли на очах. Ще з дитинства так було завжди — батьки ставили мені сестру за приклад, а я не розуміла, чому вона була краща за мене. Просто вміла підлаштуватися...

Я ж часто говорила, що думаю, тому була незручна і непопулярна. 

 — Ну що там, — запитала Алла, яка ніби чекала під кабінетом шефа. 

 — Як завжди, — буркнула я. — Вичитував, чому погано прислуговую своїй сестрі…