Розділ 4. Міла

Я лежала у величезному, холодному ліжку.

Годинник уже давно показував за північ, але від напруги я не могла заплющити очей навіть на мить. Серце глухо билося десь у пересохлому горлі, втомлене від невідомості і всього, що спіткало мене сьогодні.

Я досі не бачила його. Ні за обідом, коли змусила себе спуститися в столову на першому поверсі, ні пізніше. Стіл був охайно прибраний, а їжа на ньому — ароматна до запаморочення і така апетитна, ніби з реклами. Але прибори були розкладені лише на одну особу. Коли я нарешті наважилася запитати в Дем'яна, що прийшов побажати мені приємного апетиту й налити чашку гарячого, духмяного чаю, де, власне, зараз пан Тихий, він кинув коротке «поїхав по справах» і поспішив зникнути з поля зору.

Вечеряла я теж сама.

Потім піднялася до своєї кімнати, набрала повнісіньку ванну води й ще довго сиділа в ній, дихаючи повільно, поки кожен м’яз у моєму тілі нарешті не розслабився. Висушила й уклала волосся, нанесла свій нічний крем, на секунду задумавшись, чи не варто зробити макіяж. Ніби готуюся. Та до чого?

Хіба не зрозуміло — до чого? Холод, пекучий і витвережуючий, пробіг моєю шкірою, коли Алевтина, всміхаючись надто солодко, вручила мені паперовий пакет відомого бренду. Мене віддали як іграшку? Як втілення чиїхось фантазій про покірну… дружину? Невже мене змусять одружитися? Одне ясно: пан Тихий хоче, щоб його дружина була молодою, тихою й покірною, звиклою до фізичних покарань.

І усвідомлюючи це, я чомусь одягла надто відверту нічну сорочку — суцільне, майже прозоре мереживо. Спочатку я довго дивилася на пакет, сидячи на краю ліжка в махровому халаті, що сів на мене так ідеально, ніби був зшитий на замовлення. Потім зважилася й узяла його до рук. Пакувальний папір рожевого кольору шарудів, грайливо закликаючи зазирнути всередину. Я очікувала побачити там що завгодно, але тільки не це. Там була не лише сорочка. Ще декілька комплектів білизни — надто відвертої, аби належати мені. Я надавала перевагу більш практичному.

Гидко було усвідомлювати, що Алевтина обирала все це власноруч. Що вона знала, для чого це, і що саме зі мною робитимуть, знімаючи це зухвале мереживо. Жовч підкотила до горла, і я поспіхом запхала бюстгальтери та мереживні нитки, які хтось уперто називав трусами, назад у пакет.

Та сорочку я все ж одягла.