Глава 23

Глава 23

Еріка

Парк атракціонів зустрів нас гамором, музикою й цілим морем кольорів.

Щойно ми пройшли крізь вхідні ворота, я відчула, як у мені прокидається щось давно забуте - та сама дитяча радість, коли здається, що попереду цілий день пригод і ніхто не має права змушувати тебе думати про дорослі проблеми.

Над головами майоріли яскраві прапорці, між деревами тягнулися гірлянди маленьких лампочок, а вздовж доріжок стояли кіоски з попкорном, карамелізованими яблуками, солодкою ватою та морозивом. Звідусіль долинали голоси відвідувачів, сміх дітей, уривки музики й захоплені вигуки тих, хто саме завершив черговий атракціон.

Над центральною алеєю височіло величезне колесо огляду. Його різнокольорові кабінки повільно підіймалися над парком, відкриваючи краєвид на місто. Трохи далі стрімко мчали рейки американських гірок, а за поворотом виднівся ланцюговий карусельний атракціон, чиї сидіння злітали в повітря, обертаючись навколо центральної опори.

Усе довкола рухалося, шуміло, сяяло й запрошувало забути про час.

Я повернулася до Алекса, який ішов поруч із руками в кишенях джинсів.

- Ну що, старий, готовий до випробувань?

Він скосив на мене очі.

- Я готовий до морозива. Решта - необов’язкова програма.

- Ти став нудним.

- Я став дорослим.

- Це ще гірше.

Він розсміявся й обійняв мене за плечі, притягуючи до себе.

- Знаєш, у дитинстві ти була значно добрішою.

- У дитинстві ти купував мені морозиво без зайвих запитань.

- Тобто вся наша любов трималася на морозиві?

- І на солодкій ваті. Не забувай про солодку вату.

- Пробач. Як я міг таке забути?

Ми засміялися, і я притулилася до його боку, відчуваючи знайоме тепло.

Мені подобалося, що навіть зараз, коли ми обоє давно виросли, між нами залишалося це просте вміння бути собою. Я могла підколювати його, він міг удавати ображеного, а потім ми обоє сміялися так, ніби нам знову по десять і вісімнадцять років і попереду ціле літо без жодних турбот.

Ми купили морозиво й вирушили гуляти алеями. Алекс обрав шоколадне, а я взяла полуничне з ванільним. Перші кілька хвилин ми чемно їли кожен своє, але ця ідилія тривала рівно до того моменту, коли я вирішила, що його ріжок виглядає смачнішим.

- Дай скуштую, - попросила я, простягаючи руку.

- У тебе своє.

- Я хочу твоє.

- А я хочу твоє. Але чомусь не влаштовую тут переговори на найвищому рівні.

Я підставила йому свій ріжок.

- Тоді міняємося.

Алекс подивився на моє морозиво, потім на мене, зітхнув так, ніби я щойно попросила віддати мені його квартиру, і простягнув свій десерт.

- Тримай. Тільки не кажи потім, що я нічого для тебе не роблю.

Я вкусила великий шматок морозива й задоволено заплющила очі.

- Ти найкращий брат у світі.

- Я знав, що справа в шоколаді.

Я засміялася й штовхнула його плечем. Він штовхнув мене у відповідь, але так обережно, що це більше скидалося на дружнє торкання. Я все одно театрально похитнулася, притиснувши долоню до грудей.

- Ось так ти ставишся до рідної сестри?

- Ти сама почала.

- Я просто хотіла скуштувати морозиво!

- А тепер ти ще й маніпулюєш моїм почуттям провини.

- Це сімейна традиція.

Алекс розреготався.

Ми продовжили прогулюватися, зупиняючись біля атракціонів, сперечаючись, куди піти далі й час від часу штовхаючи одне одного, як двоє дітей, яким забули пояснити, що дорослі люди мають поводитися стриманіше.

Поруч проносилися діти з повітряними кульками, молоді пари фотографувалися на тлі каруселей, а з кіоску неподалік пахло свіжими вафлями. Сонце поволі опускалося нижче, забарвлюючи верхівки дерев у золотаві відтінки, і парк поступово набував особливої вечірньої краси. Лампочки на алеях ще не світилися на повну силу, але вже мерехтіли, обіцяючи, що зовсім скоро все довкола перетвориться на казкове містечко.

- До речі, коли приїде Єва? - Я раптом згадала про дівчину, яка вкрала серце мого брата.

Алекс повернув до мене голову.

- За два тижні.

- Уже?

- Так. Якраз на свято туристичної фірми. Будемо святкувати день народження компанії, тож вона встигне і приїхати, і відпочити, і на вечірку потрапити.

- Класно. Нарешті ми познайомимося.

- Вона теж вже в очікуванні. Учора питала, чи ти прийдеш на свято.

Я усміхнулася. У мене навіть сумнівів не було, що ця дівчина - просто неймовірна. Алекс так довго чекав на її появу в його житті, що це очікування точно повинно було бути винагородженим.