Глава 8

Глава 8

Алекс

Трохи раніше

Я зрозумів, що розмова буде непростою, ще до того, як Еріка встигла відкрити рота.

Ми сиділи в її кімнаті, двері на балкон були відчинені. Вона вмостилася у кріслі, підібгавши під себе ноги, а я стояв біля дверей балкона і дивився на місто, хоча насправді вже кілька хвилин не бачив нічого навколо.

Після повернення з відрядження я багато про що хотів її запитати: про Влада, про те, що між ними відбувається і чи не поспішила вона знову довіритися чоловікові після всього, що сталося з Максом.

Я знав, що можу бути надто категоричним, коли справа стосувалася сестри, але після Макса я просто не міг дозволити собі дивитися на це байдуже.

Я бачив, як Еріка ламалася тоді, хоч вона старанно це намагалася приховати. Бачив, як вона поступово перестала довіряти людям, як навчилася приховувати свої почуття за жартами й байдужим виглядом. І тепер, коли поруч із нею з'явився Влад, я не міг просто сказати собі: «Ну добре, це її життя».

Бо Влад був моїм найкращим другом, а Еріка - моєю сестрою і якщо між ними щось піде не так, я опинюся між двома людьми, яких люблю однаково сильно.

Тому я вирішив запитати прямо:

- З його допомогою ти змогла забути про Макса?

Еріка спочатку мовчала, а потім повільно підняла на мене очі.

- Так. Тобто ні. – Швидко поправила себе й замислилася, ніби намагалася правильно підібрати слова. - Він насправді дійсно мені допоміг.

Я насупився.

- Яким чином? Затягнувши тебе у ліжко?

Вона одразу обурено підняла брови.

- Він не затягнув би, якби я сама цього не хотіла!

Я видихнув.

- Тобто хочеш сказати, що це і твоє рішення було також? Щоб забути Макса - стрибнути в ліжко Влада?

- Алексе! - Вона сказала це так різко, що я мимоволі відступив на пів кроку. - Це не зовсім так!

- Тоді поясни мені, як саме.

- Ти зараз усе перекручуєш.

- Я намагаюся зрозуміти, Ріко.

- Ні, ти вже все вирішив за мене і навіть не хочеш почути, що я намагаюся сказати.

Я замовк і вона теж на кілька секунд відвела погляд. Можливо, я справді перегнув, але страх за неї був сильнішим за здоровий глузд.

- Я просто не хочу, щоб ти знову зробила те саме, - тихіше сказав я.

- Що саме? - Еріка повернулася до мене.

- Знайшла людину, яка допоможе тобі пережити попередню.

- Це не так!

- А як тоді це назвати? - Вона стиснула губи. Я бачив, що вона злиться, але не відводила погляду. - Те, що ти хотіла вибити клин клином - ось вже не так, сестричко! Це так не працює, Еріко!

- Та почуй же ти мене!

- Давай. Слухаю. Здивуй мене ще більше сьогодні!

Вона кілька секунд мовчала, а потім сказала вже зовсім іншим тоном:

- Я не намагалася вибити клин клином. Просто Влад став тим, з ким я змогла повернутися до життя.

Я насупився, досі не розуміючи, що саме має на увазі сестра.

- Поясни. Бо я зараз з глузду зійду від нерозуміння.

Еріка опустила погляд на свої руки.

- Після Макса я взагалі не вірила, що колись зможу знову підпустити до себе чоловіка.

Я мовчав. Я знав, що їй було дуже кепсько, але цього я не очікував почути зараз.

Вона продовжила:

- Я не вірила, що зможу комусь знову довіряти. Не вірила, що зможу просто бути поруч із чоловіком і не чекати, що він рано чи пізно зробить мені боляче.

Я повільно сів на ліжко навпроти неї.

- Але тепер ти переконана в протилежному?

З'явилася довга та тягуча пауза. Еріка дивилася кудись убік, а потім тихо відповіла:

- Так… - Вона провела пальцями по краю рукава. - Мабуть, мені просто потрібно було переконатися, що проблема була не в мені.

Я кілька секунд мовчав. Уперше за всю розмову мені не хотілося сперечатися, я просто дивився на неї й намагався зрозуміти, що саме вона намагалася сказати.

- Ти думала, що проблема була саме в тобі?

Еріка кивнула.

- Після Макса я постійно думала, що зі мною щось не так, що, можливо, я сама недостатньо хороша, недостатньо цікава, недостатньо… не знаю. - Вона нервово усміхнулася. - Я навіть не могла зрозуміти, чому він зміг так легко мене зламати.

Я стиснув щелепи. Ім'я Макса досі викликало в мені бажання знайти його й пояснити кілька простих речей, але зараз я не хотів повертатися до нього. Я просто хотів зрозуміти сестру.

- А Влад?

Вона підняла очі.